Селу Яревище і яревищанам з любов'ю… (до 722- річчя села)

Нащо мені Гондурас,
Якщо є зелене,
Все у соснах і пісках
Яревище в мене!

Нащо мені Бразилія?
Там нема чорниць.
Тут є Прип'ять. Неміряно 
Риби й зелениць.

Анаконда, в Амазонці,
Затаївши злість,
Мене зловить, і сирого
Безпардонно з'їсть!

Накинуться злі піраньї,
Згризуть, мов котлету.
І залишать на дні річки
Голого скелета?!

Кримне, Ратне, Любохини,
Смоляри й Замшани.
Гута, Вижва, Мокре, Краська,
Свитязь і Згорани.

Та хіба всіх перелічиш?
Села, на узліссях.
Це все, рідна Україна,
Це – моє Полісся!

Там за Прип’яттю-рікою
Живуть люди бідні.
Міндери, Місіруки, Зайці,
Саки й Цвонци рідні!

Всі ми русичі прадавні,
З пращурів – слов’ян.
З скіфів, антів і сарматів
З плем’я – волинян.

Тут монголів не було,
Ні татар, ні хана.
Ані турка, ні мурзи.
Ні мулли й султана!

“Старші браття”нам віками,
Вправляли мізки.
Ти подумай! Яревище,
Старше від Москви!

На ріці, млин збудував
Втікач, козацюра.
Яреш – то ім’я його.
Прізвище – Бідзюра.

Людям, що живуть у ньому
Співатиму славу!
Православне Яревище
Завбільшки з Варшаву!

На Клебанщині й в Загреблі,
І в Заполоною,
В Підраковім, на Осопці –
Всі родичі мої!

В Бадзьовій,і на Дубровках,
В Підлісках – наш рід.
У Осині, на Чертіжі –
Ото все - наш цвіт!

Милі назви, праслов’янські,
Зберегли ми дітям.
Ми – є коренями дуба.
Нам – тисячоліття!

Нащо мені Австралія?
Нащо Аргентина?
Славлю тебе, Яревище,
На всю Україну

Анатолій Бідзюра, м.Нововолинськ, Волинь. Україна. О2.О7.2ОО9 р.

Коментарі