Я життя рахував по хвилинах

(Воякам УПА живим і мертвим присвячує автор)

Батько й мати мені
Та всі рідні мої,
Наказали у люту годину,
Щоби в військо УПА
Я чим швидше вступав,
Боронив від чужинців родину.

Бо урвався терпець,
Вже надходив кінець.
Я не міг допустити руїни.
Я в снігах замерзав,
І в комуну стріляв,
Бо всім серцем кохав Україну.

Серед скель,полонин
І карпатських вершин,
Вишкіл в школі”Оленів”проходив.
В схронах я зимував,
Сам себе підривав
Коли мене там ворог знаходив.

Слава вірним борцям!
І безстрашним бійцям!
Пам”ятають Карпати й Полісся,
Як повстанці-брати
Із моєї чоти,
Били зайд на полях і узліссях.

Колими й Соловків
Проминули роки.
Вижив дивом.І виростив сина.
Вже не сприйме ніяк,
Чужинців – комуняк
Добра й мудра моя Україна.

Я у бункерах гнив,
З нас вихлюпував гнів.
Я життя рахував по хвилинах.
Для того,щоб жила,
Як калина цвіла.
Вся моя золота Україна.

Може прийде ще час,
Щоб загарбати нас,
Знов Совдепія знайде причину.
Щоб відвести біду-
До УПА я піду .
Не віддам ворогам Батьківщину!

 

Анатолій Бідзюра Нововолинськ, Волинь,Україна

Коментарі

Боюся,що якби зараз розпочалась війна,то ворогам нічого не треба було б робити,наші люди перебили б один одного,хто за гроші,хто за колишні образи,а хто просто за компанію...нема нації...