Доживемо до понеділка

«Ти диви, таки прийшли! Як у старі, добрі часи» - подумалось, коли побачив по вінця заповнений майдан Незалежності у Нововолинську. Своїм натренованим, ще на початках 90-х, кінця ХХ ст., оком, автоматично прикинув кількість народу – тисяч, 2-3 не менше. Було 23 жовтня 2012 року. До виборів в український парламент залишалось 4 дні. На подіумі до людей промовляв Віталій Кличко. Легендарний боксер, що заробив свої мільйони власними кулаками і здоров’ям. Котрий прославив Україну від полюса до полюса. І весь світ побачив наш небесно-сонячний двоколор та почув слова гімну «Ще не вмерла…» - від Соломонових островів до Бермудів, біля екватора. Та справа навіть, не у цьому. Люди, що йшли «на Кличка», міцно думали. У кожного із них була якась своя, потаємна надія. Прецедент – Майдан-2004, що хто б не говорив, не пропав намарно. Тепер вони твердо знають, що робити у випадку чого… А хто забув – підкажуть інші. На Майдані перебували і дехто зі заступників міського голови. Цікаво, чи пов’язували вони оцю сіру і контрольовану ними, поки-що, мовчазну масу зі своєю імовірною примусовою відставкою, приміряючи її до себе? Чи уявляли таку чи й може, іще більшу кількість протестуючих людей під персиковими стінами міськради? Чи прогнозували майбутню вибухову ситуацію, що може виникнути вже незабаром, до місцевих реалій скорумпованої по самі брови, міської влади? Бо таки є за що. Проте, не панське то діло… Якщо ж ні – це принаймні, дуже вже нерозважливо та сліпо із їхнього боку. Зауважив гасло, котре тримали молоді хлопці – «Кличко К.О. по корупції!» У цьому випадку, при найгіршому для довгограючої команди міського голови, що складається із «вічно колишніх», розвитку подій, треба буде терміново «рвати пазурі». І то вельми швидко… У кінці «помаранчевого» 2004-го, міське начальство добре уявляло, чим може закінчитись мирний нововолинський Майдан. І поспішило публічно запевнити присутніх, що балотуватися на виборах, у березні 2005 року, воно не збирається. А потім, раптом, передумало. Ситуація не вийшла із під їхнього контролю. Хто-зна, чи упріє у міському казані і на цей раз, так мирно, вся оця крута каша? Згадуються шахтарі 1990-го, які практично і відібрали тоді, реальну владу у скомунізованому Нововолинську. Схоже, що і на цей раз може закінчитись тим самим. І дай Боже, щоби знову по-доброму. Судіть самі. 22 жовтня по центральному 5-му ТБ каналу пройшов сюжет про невідворотність закриття вугільних копалень у нашому місті. Хоча, як було сказано, вони ще могли б працювати і працювати. На теплоелектростанції Західної України поставляють вугілля зі Донбасу і Польщі. У Нововолинську боргують зарплату шахтарям. Зростає соціальна напруга. Скорочується кількість робочих місць. Міський голова, схоже, захопився ігрищами зі владною «Партією регіонів», намагаючись показати себе, ну аж надто лояльним до цієї політичної сили.. «Забувши», за сприяння якої особи і під чиїм брендом, вчетверте прийшов до влади та поспішивши заявити, недавно, про свій намір балотуватися вчергове. Оголосивши своїх колишніх конкурентів політичними банкрутами. Гай-гай В.Б.! До тієї дати два роки, і хто знає, що станеться за той час. Ми всі не вічні. Кажете, хто зніме? Та хоча б той самий В.Кличко! Приїде у Нововолинськ, після виборів, та й збере Майдан. Люди тільки й чекають, щоб винести ними обраних, разом зі улюбленими кріслами.

 

24.10.2012 р. Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ.

 

Коментарі