У Низкиницькому монастирі дослідили саркофаг полковника Миколая Киселя

27-28 жовтня працівниками ДП «Волинські старожитності» проводилось дослідження у Низкиничах. У саркофазі полковника Миколая Киселя з крипти Успенської церкви села Низиничі було виявлено певну кількість фрагментів текстилю та шкіри. Фрагменти знаходилось в хаотичному порядку розкидані по усій площині труни, перемішані з кістками, рештками деревини та трухи. Краї фрагментів були в більшості нерівномірні зі слідами пошкоджень. Попередній огляд та часткова механічна очистка дозволила виділити кілька груп тканин за текстурою: оксамит, атлас та полотняне переплетення.

Фрагменти оксамиту прямокутної форми на момент огляду були темно-коричневого кольору, мали невисокий щільний ворс, відсутні сліди зшивання або поєднування між собою. Дно труни у головах та на рівні плечей було проложено зібганою тонкою шовковою тканиною палевого кольору полотняного переплетення з фрагментами приклеєної деревини (можливо від попередньої автентичної труни) та слідами речовини (по довшому краю). Найбільші 4 фрагменти мали прямокутну форму розміром приблизно 17 на 38 см, також в наповненні труни зафіксовано велику кількість дрібних рваних клаптиків цієї ж тканини, яку попередньо можна окреслити як шовкову китайку. Варто зазначити, що не було знайдено жодних гвіздків, слідів тасьм, якими би ця тканина фіксувалася до дерев"яних елементів труни. В той же час серед дерев"яних уламків було виявлено біля 3 дерев"яних фрагментів з слідами застиглої темної скловидної маси, на яких чітко відбилося переплетення іншої тканини з грубших ниток й менш щільного ткацтва. Так само як і оксамитові, китайкові елементи не мали ознак поєднання або зшивання. Дно труни в ногах було в свою чергу прокладено іншою тканиною атласного переплетення темно-бурого кольору, що первинно могла мати вишневий колір (помітний в закладках тканини).

Тканина так само була зібгана і в місцях де прилягала до дна труни було помічено сліди грибка та цвілі. Після попереднього очищення цей трапецевидний фрагмент представляв собою зшиті частини: одну прямокутну розміром шириною 58см і довжиною біля 50см та дошиті з правого боку 2 видовжені клини трикутної форми. За попередніми ознаками, це може бути нижня тильна частина чоловічого плечового одягу. В цій же частині труни, але в шарі наповнення було знайдено ще 4 фрагменти цієї ж тканини: клин довжиною 24 см, клаптик з округлим вирізом та клаптик з добре збереженою кромкою. В шарі наповнення труни також виявлено фрагмент щільного темно-бурого атласу розміром приблизно 24 см на 36 см, що первинно міг мати вишнево-фіолетовий колір. Після очищення зафіксовано місця підвороту та зшиття шовковими нитками, а також зі зворотньої сторони сліди приєднання можливої підкладки. За кроєм даний фрагмент може бути верхньою правою частиною жіночої сукні з вирізом каре. Також ще кілька маленьких клаптиків подібного щільного атласу було знайдено в наповненні труни в нижній частині. Невеликий клапоть світло-коричневого атласу розміром 8 см на 17 см з скісним заломом та нашитою стрічечкою репсового переплетення довжиною 8,5 см та шириною 3,5см виявлено в ногах труни. Біля нього знаходився й бантик з цієї ж репсової стрічки з кінцями так само по 8,5 см що, можливо, становлять частину дитячого одягу виготовленого спеціально для фунеральної церемонії.

В середній частині наповнення труни виявлено фрагмент з бурого атласу, що представляє 2 зшиті округлі клиноподіпні частини (у верхій частині клину). Ще один фрагмент, але зшитий вже з 3 клинів: одного більшого і 2 менших було знайдено в нижній частині ниповнення труни. З атласу також виявлено фрагмент що представляє собою рештки стикування 3 зшитих клиноподібних частин і може після більш докладного вивчення виявитися навершям шапочки.

Окрім вищезгаданих тканин, знайдено було 3 елементи злежаних нещільних зтверділих фрагмента майже чорного кольору й розмірами від 6 до 9 см що після очищення та консервації можуть виявитися залишками марежива або сітчатого шовкового поясу. Також знайдено 7 ідентичних відрізків шовкового яскраво-малинового кольору шнурка майже однакової довжини 6,5 - 6,8 см, виготовленого з 1 жили перегнутої та скрученої між собою. Можливо дані відрізки були петлями до гудзиків на одягу, оскільки кожен з них має злежану заокруглену форму.

Всередині труни також виявлено фрагмент задньої частини шкіряної підошви довжиною 9с м та шириною приблизно 8 см зі слідами проколів та згинів по колу для пришиття до основної частини. З зовнішної сторони є сліди залишків кородованого метало що може бути слідами від підківки для взуття. Також знайдено 5 фрагментів кородований тонких пластин з яких 2 не чіткої форми наближеної до овалу розміром 4 см на 6 см, що після додаткового очищення можуть виявитися або застібками до одягу, або елементами оздоблення труни. Таким чином знайдений текстиль можна виокремити за типом виготовлення на атлас, китайку та оксамит. За призначенням: на оздодблювальні тканини та на фрагменти одягу. Самі рештки одягу - на речі прижиттєвого використання та виготовленого для одноразової поховальної церемонії, що могли належати чоловікові, жінці й дитині. За попередньо визначеними кроями, способом зшивання елементів данні знахідки можуть датуватися другою половиною 17 століття - початком 18 століття.

Для подальшого більш докладного вивчення, аналізу та збережання увесь тексильний матеріал, окрім великих фрагментів китайки що становили оббивку труни, було вилучено та передано не реставрацію.

Джерело: http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/

Коментарі

Коментарі

22

Його що живим закопали?

його живим викопали

Потім знову закопали.

Ото уровЄнь інтелекту коментатора... Бути тупим це всеодно, що бути мертвим - тобі не помітно, а інші плачуть.

Не розумію таких досладжень. Нащо відкривати чужі труни? Після досліджень хоча б назад хай повернуть, що взяли.

Дядя, твій рівень IQ заставляє мене спуститись до рівня копі лувака (звірок такий,занімається висєром кавових зернишок).Докладую,на похоронах Danger всім заважає покойнік,но без нього нікак нільзя.

Ваш IQ, судячи із граматики коментаря, аж "зашкалює". :)))

може ти ще й філолог до усього?Може філологичного диплома маєш? Га, анатолю?

Я щось не розумію.Микола Кисіль-відома історична постать,яка зробила надзвичайно багато для України і для української церкви,і всього-навсього полковник.А Гелетей Іловайський (міністр оборони України)-генерал армії,а Назаренко (начальник штаба АТО),який дав наказ на взліт ІЛ-76 і загинули 76 десантників-генерал-полковник.А?

Наскільки я пам'ятаю з історії краю,Миколай Кисіль був неодружений,а поховали його з якоюсь кобітою,чи-то полячкою,чи-то єврейкою.А розкопки нічого такого не підтверджують.Ще при совєтах копали і її кудись вивезли,кажуть вона зараз в Хайфі.

Ви читайте уважно! Там ще й дитину утруну вкладали, вочевидь. Бо є фрагменти не тільки жіночого вбрання, але й дитячого. Ото да, трьох людей склали в одну домовину і бувайте! Економно!

Ні. Ніхто не економив. Рештки покійних, зі всіх саркофагів, склали у один. Там був іще один - свинцевий, мистецької роботи, кажуть. Він пропав. Вже у самостійницькі часи. Про ці діяння декого із священників, потрібно питати у першого голови НРУ Ігоря Семенюка, який досліджував цю проблему. Яка полохлива і коротка у наших людей пам'ять...

Микола Кисіль був одружений, мав дочку і сина (чи ще більше дітей). Пройшов багато військових походів, в т.ч. проти Москви. Загинув біля 1651 року під час битви з Іваном Богуном, чи під Полтавою чи під Вінницею. Богун зробив пастку, від якої війська його противника провалились під лід і потонули. Чи знайшли тіло Миколи Киселя - невідомо. Саркофаги, заможні люди робили собі ще за життя, тому там і є напис "Микола Кисіль". Засновник Монастиря - Адам Кисіль - був одружений, жінку звали Анастасія, але різні джерела кажуть, що дітей у нього не було, тому ці дослідження можуть відкрити багато нового в біографії роду Киселів. Своє майно Адам Кисіль заповів племінникам, а також заповів поховати його у Низкеничах. Дружина, під пам'ятнико у Церкві написала, що там похований саме Адам Кисіль. При совєтах Церкву розбомбили комуністи. З трьох приміщень для поховань саркофаг є тільки в одному, як виявилось зараз - зі слідами поховань трьох людей. У книзі Яковенко вказано, шо нащадки Киселів ще на початку минулого століття жили в Автрії, а метричні книги села Древині Іваничівського району, вказують, що найбідьше жителів села у ті часи мали прізвища Киселі і Богуни, котрі згодом було змінено на Киселюки і Богунки (або Богонюки).

Дякую, за історичну інформацію. Додам: Прізвища Богунів і Киселів до цих пір зустрічаються у наших краях. І у Нововолинську теж. За комуністів Низкиницька церква була закрита і прийшла у запустіння. Ті, хто винен у цьому, вже не живуть. Померли страшною смертю. Черепом котрогось із роду Киселів, на церковному дворі, грали у футбол... Із приходом Незалежності, на початках, мало що змінилося. Пропали ікони із іконостасу. Та й сам він теж. Принаймні, так мені розповідали мешканці села. Я взагалі не розумію, яке відношення має Московський патріархат до цієї святині, котра будувалася, як греко-католицький храм. А у Тишковичах церкву збудував Іван Черняк - обозний (начальник козацької артилерії) Війська Запоріжського. Там, церкву відстояли мешканці села. Тепер вона у КП .

Після погрому комуністами, історикам та краєзнавцям вдалося аж в Борисполі відшукати представницю роду Киселів,  яка напевне мала, які не які зв'язки, кажуть завдяки цьому вдалося відбудувати Храм, вандалів тоді не наказали, хоча і засудили їх вчинок - мабуть справді життя їх після того було жахливим, адже мільйони випадків в історії гоніння і тиску на Церкву закінчувались жорстокою розправою долі над ініціаторами. В 1969 році там знову почалися Богослужіння. Служби правив отець Понагайбо, який був ще в Тишковичах. У Московському патріархаті Церква тому, що в період її відкриття після реставрації (1969 рік) був лише Московський патріархат, іншого не було. Ще скажу - Церква будувалась Киселем, як Православна, а не Греко-католицька, хоч фундатор був лояльним до всіх віросповідань і мабуть таки хотів, щоб побудований ним храм таким і лишався (зараз монастирем здійснюється допомога солдатам з АТО). Тільки Церква називалася не "Успіння", а "Покрова Пресвятої Богородиці". Щодо того, як вона стала греко-католицькою в кінці 17 століття - є багато інформації в інтернеті, храм з монастирем тоді переживав не найкращі часи. Дякую за приємну дискусію.

А щодо прізвищ - ще на початку 20 століття істувала практика записування прізвища по тому, як людину називають, або ж по професії. Наприклад: батька звали Петром, він займався гончарством, сина записали "Гончарук", або "Петрук", якщо до села прибивався якийсь сирота, який потім там і одружився, то його сина могли записати "Сиротюк" і т.д. Патроніми "ук", "юк" дуже поширені в говірках Західної України тепер стали офіційними прізвищами, разом з тим, багатьом вдалося зберегти свою автентичну назву.

Ти шо "істроік"??? Хто там тобі що розповідав? Скажи шо насочиняв!

Ха-ха-ха,ну це чисто по- українські.Відомий український вояка,месник і оспіваний народними легендами герой Іван Богун "завалив" відомого українського мецената,вірного православного,розбудовувача українських храмів Миколая Кисіля в битві за щастя і долю українського народу))))))).

Ваша правда. Точнісінько як зараз у Нововолинську,польсько+український активіст  Анатолько кляне у інтернеті переможця виборів та полковника,православного розбудовувача храмів -нашого мера

Анатуалєн на "точнісінько" Богуна не тяне.З нього богун,як з мене комендант жіночої общаги ім.Семашко.

Надаже,полковнік такий реальний український чувак,а ніде немає ні памятника,ні меморіальної дошки,ніякої згадки в підручниках з історії,навіть горілки такої немає.

То що там з полковником,він є чи нема?

Сторінки