Четвер, 13 Червня, 2024
Головна Новини Країни Будинок Слово, Хвильовий та Розстріляне відродження в історіях Віри Агеєвої

Будинок Слово, Хвильовий та Розстріляне відродження в історіях Віри Агеєвої

22
0

Джерело: www.bbc.com

Будинок Слово, Хвильовий та Розстріляне відродження в історіях Віри Агеєвої

Автор фото, Колаж ВВС

Підпис до фото, Будинок Слово, Хвильовий, Йогансен, Семенко. Колаж ВВС9 червня 2024

Після виходу в прокат фільму “Будинок Слово. Нескінчений роман” українці з новою енергією зацікавилися історією своєї літератури та феноменом українського культурного “Розстріляного відродження” 1920-х-1930-х років. Хвильовий, Сосюра, Йогансен, Тичина, Курбас, Куліш і Семенко – всі ці імена знову на слуху.

На тлі війни Росії проти України молодь та старші люди відкривають для себе цих митців, а книжки знищених і заборонених радянською владою авторів видаються та мають успіх.

ВВС Україна вже багато років долучається до розвитку української літератури з премією Книга року ВВС. А перед вторгненням Росії в Україну ми опублікували серію блогів відомої літераторки Віри Агеєвої, яка у простій та доступній формі привертала увагу читачів у тому числі до українського “Розстріляного відродження”.

Автор фото, Віра Агеєва

Підпис до фото, Віра Агеєва написала для ВВС Україна цілу серію блогів про митців “Розстріляного відродження. Фото Віри Агеєвої Як ці люди рухали вперед українську культуру, намагалися відірвати її від Росії, працювали у нових напрямках та жанрах, творили нову літературу і театр, і як їх за це знищив радянський комуністичний режим?

Що таке “Будинок “Слово”

Будинок “Слово” збудували у тодішній столиці Української РСР Харкові спеціально для літераторів. І вулицю тоді назвали – Червоних Письменників.

Аби наголосити на символіці, архітектор Михайло Дашкевич навіть спроєктував своє дітище у формі літери “С”, вістря якої виходили у двір.

Попри побутові зручності, писалося тут не дуже натхненно. Якраз від 1930 року тоталітарні тенденції стають усе сильнішими. Скаженіє цензура. Улюбленців муз і грацій почали тягати в ГПУ – то на розмови, то на вербування, то на допити.

І вже перші арешти та смерті тут почалися в 1933 році.

Микола Хвильовий

13 травня 1933 року в квартирі № 9 у харківському будинку “Слово” застрелився Микола Хвильовий.

Так почався трагічний етап історії цієї знаменитої споруди, з якою пов’язано багато значущих для розвитку української культури сюжетів.

Микола Хвильовий був одним із лідерів культурного процесу тих часів, висував такі актуальні сьогодні гасла повернення до Європи, європейської орієнтації модерної української культури. Наголошував на тому, що рубати вікна в Європу українцям не треба, бо паростки західної культури завжди проростали тут органічно.

Автор фото, Укрінформ

Підпис до фото, Микола Хвильовий. Фото УкрінформСуть культурного протистояння тих часів визначала сама назва памфлету Хвильового “Україна чи Малоросія?”, забороненого цензурою ще 1926 року.

Майк Йогансен

Найхимернішим, найбільш грайливим романістом українського високого відродження початку минулого віку був Майк Йогансен.

Як і його літературні ровесники, мав відвагу порвати з шанованою традицією та позбутися комплексу колоніальної меншовартості.

Етнічний німець, він сформувався як людина російської культури, та й писати починав російською. Але в столичному мистецькому Харкові ця мова ставала марґінальною: у проголошеній радянською владою “боротьбі двох культур” імперська тоді вочевидь програвала.

Культовий харківський авангардист захоплювався кіно і був одним із авторів сценарію першого резонансного фільму Олександра Довженка “Звенигора” (1927).

Автор фото, HTTPS://VUFKU.ORG/

Підпис до фото, Майк Йогансен. Фото VUFKU.ORGМихайль Семенко

Обличчям українських футуристів тих часів був Михайль Семенко, який прагнув у всьому новизни й екстравагантності, був налаштований усе змінювати й починати з чистого аркуша.

Він видавав тоді в Києві газету з промовистою назвою “Катафалк мистецтва”. Найперше йому праглося поскидати з постаментів класиків. Семенко навіть заявляв, що спалив свій “Кобзар”, а згодом назвав так власну збірку.

Він цілими днями просиджував у знаменитому харківському кафе “Пок” на Сумській, встигаючи і віршувати, й каву смакувати, і пересварюватися з друзями та недругами із різних художніх об’єднань.

Автор фото, WIKIPEDIA

Підпис до фото, Михайль Семенко. Фото ВікіпедіяА ще вмів цінувати жіночу вроду. Його дружиною стала Наталя Ужвій – одна з провідних актрис і “Березоля”, і молодого українського кіно, згодом знаменита прима київського театру імені Івана Франка. Сина вони називали цілком не футуристично – Михасем.

Лесь Курбас

Під знаком Курбаса та його авангардного театру великою мірою творилося тоді нове мистецтво.

Режисер приїхав до Києва ще 1916 року з Галичини на запрошення Миколи Садовського, вже маючи акторський та режисерський досвід у “Руській бесіді” та “Тернопільських театральних вечорах”, а також філософську освіту, здобуту у Відні та Львові.

Автор фото, Інститут національної пам’яті

Підпис до фото, Лесь Курбас. Фото Інституту національної пам’ятіВін творив новий український театр у Києві, а потім його “Березіль” переїхав до столичного тоді Харкова.

Його вистави збирали аншлаги і з ним працювали найвідоміші тоді автори та мешканці “Слова”.

Микола Куліш

У Харкові Куліш з’явився 1925 року. Боротьба за культурний суверенітет якраз сягала найвищого градуса, а національна революція вже бачилася у певній часовій перспективі. Як і все більш загрозливі наслідки її поразки.

“Березіль” Курбаса ставила найвідоміші твори Куліша, які швидко ставали популярними .

Трагікомедія “Народний Малахій” була неймовірно проникливим передбаченням тоталітарних політичних сценаріїв усього ХХ століття.

Автор фото, HTTP://WWW.ARCHIVES.GOV.UA

Підпис до фото, Микола КулішВін використовував усі приступні можливості, аби дати відсіч російській пропаганді. Серед інших привертає увагу добре розроблений антибулгаківський сюжет.

1926 року в московському МХАТі поставили “Дні Турбіних” (за романом “Біла гвардія”), п’єсу подивився Сталін і не приховував свого захоплення.

Про антиукраїнську спрямованість твору, про образливі національні акценти говорилося на зустрічі українських та російських письменників у Москві 1929 року. Згодом цей факт Кулішеві нагадав слідчий, долучивши до пунктів обвинувачень. А в “Патетичній сонаті” з’явилося чимало гострих кпин на адресу Михайла Булгакова.

Валер’ян Підмогильний і Сандармох, де знищили відродження

В останні роки роман Підмогильного “Місто” став надзвичайно популярним серед молоді, яка так спрагла на романи про український Київ.

Доля розпорядилася так, що дебютний роман і забезпечив Валер’яну Підмогильному місце в каноні.

1921 року він приїхав до розтерзаного війною й голодом Києва. У місті катастрофічно бракувало продовольства, але попри те нуртувало мистецьке життя.

“Місто” – це якраз доволі автобіографічна, з пізнаваними прототипами розповідь про тодішню столицю – позбавлення офіційного статусу на користь Харкова насправді не надто змінило культурну вагу – вже радянської України.

Автор фото, УКРІНФОРМ

Підпис до фото, Валер’ян Підмогильний. Фото Укрінформ Підмогильний, як і багато представників українського “Розстріляного відродження”, загинули в урочищі Сандармох у далекій Карелії.

Із тієї плеяди нових українських літераторів та мешканців будинку “Слово” загинули не всі.

Автор фото, UKRINFORM

Підпис до фото, Павло Тичина пережив більшість своїх “літературних однолітків”. Фото УкрінформРоман “Майстер корабля” зараз теж серед улюблених про українську Одесу. Юрій Яновський написав один із найкращих українських романів ХХ століття, у якому твориться захопливий міф Одеси як мистецької столиці.



реклама у Нововолинськ