Крах режиму за 11 днів. Чому армія Асада так швидко розвалилася

9 хвилин(и) тому

Наступ повстанців у Сирії був несподіваним для більшості спостерігачів. Але не менший сюрприз – стрімкий крах урядової армії: війська кинули свої бази і зброю та не стали захищати режим родини Асад, яка керувала країною понад 50 років.

Башар Асад став президентом Сирії після смерті батька Хафеза в 2000 році. Той правив країною із 1971 року.

У 2011 році Асад-молодший жорстоко придушив спочатку мирне повстання, що спровокувало руйнівну громадянську війну, в якій загинуло понад пів мільйона людей, а 12 мільйонів були змушені залишити свої будинки.

За допомогою союзників Асад переміг у цій війні та взяв під контроль більшу частину території країни. З 2020 року Сирія практично зникла зі світових новин – аж до кінця листопада 2024 року, коли буквально за кілька днів об’єднана збройна опозиція пройшла маршем із півночі на південь, завоювавши на шляху найбільші міста.

Сирійська урядова армія не чинила суттєвого опору, й після Алеппо, Хами і Хомса впав Дамаск. Росія та Іран не стали втручатися, і Асад втратив владу.

Хроніка поразки

Упродовж останніх чотирьох років здавалося, що громадянська війна фактично закінчилася.

Уряд Асада відновив контроль над більшою частиною сирійської території за допомогою Росії, Ірану та підтримуваних Іраном ополченців, таких як угруповання “Хезболла”. Майже всі лінії фронту були заморожені.

Однак значна територія, як і раніше, залишалася поза контролем уряду. На кордоні з Туреччиною, у північній частині провінцій Ідліб та Алеппо, домінували повстанці: джихадистське угруповання “Хаят Тахрір аш-Шам” та протурецька Сирійська національна (колишня народна) армія.

27 листопада повстанці розпочали наступ. Вже за три дні вони захопили Алеппо – друге за величиною місто Сирії. Збройна опозиція заявила, що не зустріла суттєвого спротиву. Потім повстанці вирушили далі на південь. Уряд Асада заявляв, що армія тримає оборону Хомса, проте це місто впало так само швидко, як і Алеппо. Про запеклі бої повідомляли тільки під час атаки на Хаму, місто між Алеппо і Хомсом.

До 8 грудня повстанці вже контролювали Дамаск, а МЗС Росії повідомило, що Асад перебуває в Москві.

Наскільки потужною була сирійська армія

На початок 2024 року чисельність Сирійської арабської армії (урядових збройних сил) експерти оцінювали у 130 тис. людей. У неї були тисячі одиниць бронетехніки, артилерійські та ракетні системи, а також авіація. До громадянської війни, що почалася 2011 року, сирійську армію вважали однією з найпотужніших в арабських державах.

Підпис до фото, Солдати сирійської армії позують з портретами Асада, 2019 рікАле потім армія значно послабшала. САА втратила значну частину живої сили: багато хто загинув у боях, інші дезертували чи перейшли на бік опозиційних угруповань, насамперед Сирійської національної армії.

Військово-повітряні сили також зазнали значних втрат у результаті громадянської війни та американських авіаударів.

Низькі зарплати

Економічна ситуація в Сирії останніми роками залишалася складною. Країна була зруйнована після громадянської війни. Але найгірше було районам, які перебували під контролем уряду Асада. У грудні 2019 року президент США підписав так званий “Акт Цезаря” – документ, який запроваджував економічні санкції щодо будь-яких державних органів чи осіб, які мають справу із сирійським урядом.

Ситуація у Сирії суттєво змінилася за останні три роки, пояснив Арабській службі ВВС професор Лондонського університету Фаваз Гергес. Одна з головних причин, на його думку – “американські санкції, які призвели до зубожіння сирійського народу та, зокрема, армійських офіцерів. Є повідомлення, які свідчать про те, що солдати не отримують платні”.

Повідомляли також, що солдати урядової армії отримували приблизно 15-17 доларів на місяць, чого, за словами співрозмовників Арабської служби ВВС, “бракує навіть на три дні”.

Минулої середи, коли наступ повстанців був у розпалі, сирійське державне інформаційне агентство повідомило про указ Асада про підвищення зарплат солдатам на 50%. Очевидно, цей захід був спрямований на підвищення морального духу солдатів. Але, схоже, цей крок він зробив надто пізно.

Історикиня та журналістка Енн Епплбаум вважає, що режим, можливо, недооцінив тяжке становище силових структур.

“У кожної диктатури є одне й те саме слабке місце: солдати та поліцейські теж є представниками суспільства. Еліта може жити під санкціями, красти гроші, а потім використати міжнародні офшори. Але прості люди в таких місцях, як Сирія, стають все біднішими і біднішими”, – пояснює вона.

Крім того, пише Епплбаум, родичі та друзі солдатів так само зазнавали репресій, як і решта сирійців.

“Щойно ці солдати побачили, що режим занадто слабкий, щоб чинити опір, щойно вони зрозуміли, що він більше не захистить їх від гніву їхніх двоюрідних братів і друзів, які скидають статуї з п’єдесталів, – вони перейшли на інший бік”.

Залежність від союзників

“Проблеми, про які говорили і раніше, виявилися набагато глибшими. Після перемир’я 2020 року, згідно з яким бойовики евакуювалися в зону Ідліба, Асад спочивав на лаврах. Він вважав, що схопив Бога за бороду. Якихось політичних реформ не було, якогось економічного поліпшення в країні не було. Армія не посилювалася, не готувалася. Він вважав, що якщо Росія та Іран врятували, значить, далі все буде добре, можна особливо не напружуватися”, – пояснює ВВС ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.

Відповідальність за крах сирійської армії несе персонально Башар Асад, упевнений співробітник Близькосхідного центру Карнегі в Бейруті Язід Саїг. Серед причин нищівної поразки він називає масове дезертирство, загальне погіршення рівня життя, повсюдну корупцію та перебої з постачанням їжі для військовослужбовців. Усе це підірвало лояльність армії Асаду навіть серед алавітів, яких, як правило, призначали на керівні пости.

Підпис до фото, Мірою просування до Дамаска повстанці захоплювали військові базиУ результаті під час боїв за Алеппо, Хаму та Хомс солдати та офіцери раптово відступили, залишивши прямо на дорогах військову техніку та озброєння. Кореспондентка ВВС у Дамаску Барбара Плетт-Ашер повідомляла, що у столиці Сирії солдати позбавлялися зброї та перевдягалися у цивільне.

Британський військовий експерт Майкл Кларк вважає, що величезні обсяги військової допомоги, яку сирійська влада отримувала від своїх іноземних союзників, поставили Асада у залежне становище.

Він нехтував важливістю власної армії, тому рівень підготовки військових значно погіршився, як і лідерські якості офіцерів. Коли підрозділи Сирійської арабської армії зіштовхнулися з “Хаят Тахрір аш-Шам”, багато офіцерів, мабуть, відступили, а дехто втік. А якщо тікають офіцери, то не дивно, що так само роблять і солдати, каже Майкл Кларк.

У союзників знайшлися важливіші справи

Усі останні роки головними союзниками Асада були Росія та Іран. Іран при цьому під час безпосередніх бойових дій більшою мірою покладався на “Хезболлу”, зазначає Язід Саїг із Близькосхідного центру Карнегі.

Тегеран також втратив багатьох офіцерів і військових радників внаслідок ізраїльських атак, а широкомасштабна підтримка безпосередньо від Ірану була неможлива через постійний контроль за пересуваннями суходолом і повітрям з боку США та Ізраїлю. Тому головну надію покладали на загони проіранських ополченців із Лівану та Іраку.

Підпис до фото, 2023 року президент Ірану Ібрахім Раїсі привітав Башара Асада із закінченням громадянської війни. Через рік Раїсі загинув в авіакатастрофі, через півтора Асад втратив владу“Хезболла”, своєю чергою, після того, як Ізраїль фактично позбавив організацію керівництва та перейшов ліванський кордон, була змушена відтягнути свої сили із Сирії.

Росія ж із 2022 року зосередилася на війні з Україною та вивела значну частину авіації зі своїх баз на середземноморському узбережжі. А до Сирії почали відправляти генералів, які зазнали невдачі під час бойових дій в Україні.

Припинення військової, організаційної та управлінської підтримки з боку Ірану, “Хезболли” та Росії “було однією з фундаментальних причин, які призвели до такого швидкого падіння сирійських міст”, вважає Фаваз Гергес із Лондонського університету.

Сила повстанців

Нарешті ще одна важлива причина краху сирійської армії – організованість повстанців. Ісламісти з “Хаят Тахрір аш-Шам” та протурецькі формування Сирійської національної армії змогли об’єднатися та створити спільний командний центр, який спланував операцію.

Підпис до фото, Лідер “Хаят Тахрір аш-Шам” Абу Мохаммед аль-Джолані виступив із промовою у ДамаскуКрім того, на думку експертів, важливу роль відіграла і риторика повстанців: лідер ХТШ Абу Мохаммед аль-Джолані постійно заспокоював цивільне населення і запевняв усіх у прагненні до дотримання релігійних та громадянських свобод.

Це не допомогло уникнути втечі десятків тисяч сирійців до сусіднього Лівану, але забезпечило перевагу над армією Асада під час стрімкого наступу.