Мати кількох коханих одночасно: чи це природно для людей

Підпис до фото, Весільний торт

• Author, CrowdScience
• Role, BBC World Service
• 12 хвилин(и) тому

У світі, де додатки для знайомств пропонують нескінченну кількість варіантів, а визначення самого поняття стосунків постійно змінюються, питання про те, чи є люди за своєю природою моногамними, стало актуальним як ніколи.

Аліна, румунка, яка мешкає в Лондоні, теж почала задумуватися над цим після того, як познайомилася з поліаморією – практикою наявності інтимних стосунків з кількома людьми за відома та згоди всіх учасників.

“Нещодавно я познайомилася з людиною, яка практикує поліаморію і завжди так жила, – пояснює вона. – Мені просто стало цікаво: чому ми як суспільство зупинилися на моногамії?”

Один зі способів зрозуміти наш еволюційний шлях – це дослідити наших найближчих родичів серед приматів та їхні репродуктивні стратегії.

“Горили є полігінними – один самець спаровується з кількома самками”, – каже доктор Кіт Опі, еволюційний біолог з Бристольського університету у Великій Британії.

“Отже, всі дитинчата в групі мають одного батька, але різних матерів”, – додає він.

Але це не є ефективною репродуктивною стратегією, пояснює доктор Опі, оскільки вона веде до високого рівня інфантициду.

“Інфантицид – це досить моторошна частина життя горил, – каже він. – Це коли самець убиває дитинчат, з якими він не має родинного зв’язку, аби їхня мати швидше стала фертильною, і він міг знову спаровуватися з нею. Напевно, не та еволюційна стратегія, яку варто було б наслідувати”.

Підпис до фото, Самки бонобо спаровуються з кількома самцями, щоб заплутати батьківство та запобігти дітовбивствуАле серед інших людиноподібних мавп, які є ближчими родичами людини – таких як шимпанзе та бонобо – самки розвинули іншу еволюційну тактику. Вони спаровуються з кількома самцями, що створює плутанину щодо батьківства і зменшує ймовірність того, що їхнє потомство зазнає шкоди.

Ймовірно, на початку люди також мали подібну систему: групи з багатьма самцями та самками, які вступали в статеві стосунки між собою. Але приблизно два мільйони років тому ситуація змінилася.

“Причиною цього стали кліматичні зміни”, – каже доктор Опі.

“У субсахарській Африці, де жили наші предки, клімат став посушливішим, і великі території перетворилися на савану. Раннім людям потрібно було жити у великих групах, щоб захищатися від численних хижаків. Мозок збільшився, щоб впоратися з цими складними соціальними структурами, і, відповідно, період лактації подовжився”.

Але через велику кількість самців у таких групах ставало важче заплутати батьківство.

“Крім того, самкам була потрібна допомога одного з цих самців для виховання потомства. Тому вони перейшли до моногамії”, – пояснює дослідник.

Чи є моногамія найкращою стратегією?

За словами доктора Опі, цей перехід був необхідним не тому, що моногамія була “кращою”, а тому, що це був єдиний життєздатний варіант.

Підпис до фото, Виховання немовлят з великим мозком, що повільно розвиваються, зробило моногамію найбільш життєздатним варіантом для людейВиховання дітей із великим мозком і повільним розвитком, як у людей, вимагало величезних батьківських зусиль – значно більших, ніж мати зазвичай могла б забезпечити самотужки.

І хоча дослідження свідчать, що ранні люди дійсно еволюціонували в бік моногамії, ті, хто обирає її сьогодні, часто мають труднощі з вірністю одному партнеру.

“Є види, які залишаються з одним партнером на все життя і не зраджують – але вони досить рідкісні”, – каже доктор Опі.

“Наші найближчі родичі, які практикують моногамію, – це гібони. Але гібони живуть ізольованими парами, і їм, ймовірно, легше стежити за тим, хто потрапляє на їхню ділянку тропічного лісу, а хто – ні”, – пояснює він.

“Але коли ви живете у великій групі з багатьма самцями та самками, як це притаманно людям, набагато складніше це контролювати – важко помітити, чи зраджує ваш партнер, чи ні”, – додає дослідник.

У такому світлі моногамія є радше не природною нормою, а стратегією виживання – причому такою, що має вбудовані вади.

Хімія зв’язку

То що ж відбувається в нашому мозку, коли ми закохуємося або боремося зі спокусою зрадити?

Сара Блументаль, аспірантка з нейронауки в Університеті Еморі (США), вивчає лугових полівок – маленьких пухнастих тварин, відомих тим, що вони утворюють довготривалі парні зв’язки, подібно до людей.

Підпис до фото, У лугових полівок високий рівень рецепторів окситоцину в центрах винагороди мозкуНа відміну від своїх немоногамних родичів, лугові полівки мають високий рівень окситоцинових рецепторів у центрах задоволення мозку.

Окситоцин – часто званий “гормоном обіймів” – це нейрохімічна речовина, яка виділяється в мозку під час фізичного дотику та моментів емоційної близькості.

“Якщо ми експериментально порушимо передачу окситоцину у лугових полівок, вони не можуть формувати міцні зв’язки – вони проводять менше часу зі своїм партнером”, – каже Блументаль.

Підпис до фото, Дофамін може пояснити зміни в нашому прагненні до новизни на противагу зобовʼязаннямУ людей окситоцинова система подібна, що свідчить про те, що наш мозок запрограмований так, щоб сприймати емоційний зв’язок як винагороду.

Але інша хімічна речовина – дофамін – може пояснити зміни в нашому прагненні до новизни на противагу зобовʼязанням.

На ранніх етапах формування зв’язку дофамін заповнює мозок, викликаючи почуття захоплення та відкритості. Коли зв’язок уже встановлений, характер вивільнення дофаміну змінюється.

Жінки з кількома чоловіками

Попри еволюційні аргументи на користь моногамії, людські культури завжди демонстрували широкий спектр форм стосунків.

Антропологиня докторка Кеті Старквезер з Університету Іллінойсу в Чикаго (США) задокументувала понад 50 випадків поліандрії – коли жінка має кількох чоловіків – у різних частинах світу: від Непалу й Тибету в Азії до окремих регіонів Африки та Америки.

Підпис до фото, Поліандрія, коли жінка має кількох чоловіків, статистично рідкісніша, ніж полігінія, коли один чоловік має кількох дружинХоча поліандрія статистично трапляється рідше, ніж полігінія (коли один чоловік має кількох дружин), Старквезер застерігає від того, щоб вважати її неймовірною або неприродною.

“Жінки можуть мати економічну вигоду від наявності кількох партнерів. Якщо ваш основний чоловік помирає або змушений довго бути відсутнім – як це було в деяких корінних народів Північної Америки – дуже доцільно мати запасний варіант”, – каже вона.

У деяких випадках немоногамні стосунки давали також генетичні переваги.

“У середовищах, де люди часто хворіють і помирають від інфекцій, вам справді може пощастити, якщо у вас кілька дітей з дещо різним генетичним набором”, – пояснює Старквезер.

“Вони можуть краще адаптуватися до поточних умов середовища”, – додає вона.

Але немоногамія теж має свої виклики. Підтримання кількох стосунків вимагає часу, емоційної енергії та постійних домовленостей.

“Неймовірно складно підтримувати кількох партнерів, чи ви чоловік, чи жінка. Це складно як економічно, так і емоційно. Я думаю, саме це є головною причиною, чому моногамія досі є статистично найпоширенішою формою шлюбу”, – каже Старквезер.

Поліаморна перспектива

Для Аліни моногамія не спрацювала у її попередніх стосунках. Тепер, перебуваючи в поліаморних стосунках, вона стикається зі складними емоціями.

“Ревнощі можуть бути дуже важкими та сильними, – зізнається вона. – Але для мене особисто багато їх виникає через відчуття, що тобі не говорять правду. І щойно я розумію, що людина чесна зі мною – це дуже допомагає впоратися з ревнощами”.

Підпис до фото, Деяким людям немоногамія дає емоційну свободу та економічну гнучкістьЇї партнер погоджується: “Я б сказав, що ревнощі насправді не є найбільшою проблемою. Я б назвав більшою складністю кількість часу та зусиль, які потрібно вкладати, щоб підтримувати кілька здорових стосунків – це може бути дещо виснажливо”.

Проте вони обидва кажуть, що це того варте.

“Правил немає заздалегідь, – каже Аліна. – Це змушує вести розмови, які інакше могли б не відбутися – і це зробило наші стосунки міцнішими”.

Отже, чи є ми моногамними він природи? Відповідь, здається – і так, і ні.

У різних культурах і впродовж історії люди створювали різні моделі стосунків, які відповідали їхнім соціальним, економічним та екологічним обставинам. Для деяких немоногамія дає емоційну свободу та економічну гнучкість. Для інших моногамія залишається найпростішим і найзручнішим способом кохати.

“Людина еволюціонувала як гнучка істота, і це стосується також того, як ми будуємо стосунки і як одружуємося, – каже Кеті Старквезер. – Ми живемо в усіх типах середовищ на планеті – і все завдяки нашій гнучкій поведінці”.