Джерело: www.volynnews.com
Польський хроніст XV століття Ян Длугош твердив, що Лучеськ близько 1000 року заснував великий князь київський Володимир Святославич.
Мацей Стрийковський у другій половині XVI cтоліття зазначав, що у 1008 році Лучеськ захопило військо Болеслава Хороброго під час його спільного зі Святополком походу на Київ.
У літописі за Воскресенським списком у переліку «градів Волинських» місто поіменоване, напевне, за найголовнішим храмом Іоана Богослова як «Луческъ Великий на Стыри Иванъ».
Перша літописна згадка про Луцьк (Радзивилівський літопис ХV cтоліття)
Історики виводять походження назви міста від антропоніма Лука. Імовірно, чоловік з таким іменем був вождем слов’янського племені лучан. Прийдешнє місто стало їхнім політичним центром.
Читати ще: Кілька штрихів до історії Катедрального собору святих апостолів Петра і Павла у Луцьку
Є чимало прихильників альтернативної версії. Вона твердить про творення назви Луцька від луки, кривизни, затоки, дугоподібного вигину річки Стир. Саме у цьому місці вона ніби закреслювала лук – робила своєрідне коліно – луку, омиваючи старожитній центр міста зі сходу, півдня і заходу. Корінь «лук» і прикметниковий суфікс «ськ» творили найдавнішу назву міста.
Олександр Дишко. Острів Луцьк. Авторська реконструкція, 2010 рік
Цікавою і маловідомою є легенда про імення Луцька. Оригінальну версію свого часу опублікував краєзнавець і дослідникВолині Анатоль Дублянський (1912-1997).
«Діялося це дуже-дуже давно. Хоч місто Луцьк нараховує вже більше тисячі років свого існування, подія, що про неї йтиме мова, мала місце тоді, коли не було ще міста Луцька. Глухі ліси стояли над берегами Стиру і були наче захистом від нападу на невеликий простір, де опісля виросло місто, стиснене обабіч болотами. Де-не-де виднілися поля оброблювані людською рукою. Найбільше скупчення людських жител-шалашів і землянок було на лівому березі Стиру, де тепер передмістя Гнидава.
Гордо плив Стир старим руслом під Гнидавою. Над берегом невеликий білявий хлопчина-пастух пас худобу. Стояв літній чудовий день. Хлопця тягнуло до води, скупатися. Зір його милувався сталево-сірою поверхнею річки. Раптом, дивлячись проти течії, помітив хлопець щось дивне: якийсь предмет невеликих розмірів плив по воді й поволі наближався до нього. Хлопець швидко роздягнувся і в одну мить опинився у воді біля дивного предмета, що виявився невеликою, добре осмоленою бочкою. Цю знахідку він витягнув на берег та заніс додому.
Луцьк на малюнку Міхала Кулеші, 1852 рік
Вдома батьки розбили бочку і знайшли в ній кусок шкіри з якимись написами. Не вмів ніхто того прочитати. Отже, сховали шкіру, чекаючи відповідної нагоди, щоб розкрити цю таємницю.
Читати ще: Королі, інтриги та бенкети: яким був луцький з’їзд 1429 року, що міг змінити Європу
Чекати довго не довелося. За кілька днів прибули якісь люди, що йшли за течією ріки, та питалися, чи не знайшов хто бочки в Стирі й не витягнув її з води. Тимчасом про подію з бочкою знала вже вся околиця. Цих людей скеровано до батьків пастуха. Вони прийняли невідомих людей по-старослов’янському – щиро й привітно – але не без особливого хвилювання й цікавості. Та прибулих не треба було розпитувати. Вони самі негайно розпочали бесіду.
– Ми, посли з міста Перемиля над Стиром, виконуючи волю віча наших горожан, ішли шукати бочки з документом на право заснування міста. Уже кілька років у місті нашому нема спокою. Все свари, бійки, непорозуміння. Не стало спокійного життя. Той хоче цього, а той того. Отже, постановило наше віче всім нам переселитися в іншу місцевість, може, там минеться незгода між нами. Для того ми постановили документ на право заснування міста покласти в бочку та кинути її в Стир. Туди, де її знайдуть, ми й переселимося.
Наполеон Орда. Панорама Луцька, літографія середини ХІХ століття
Минуло ще трохи часу, і там, де тепер Луцьк, заснувалося нове місто. Виросло, мов з-під землі, дуже добре укріплене городище. Лише не мало воно ще назви. Старою назвою перемильчани не хотіли називати міста, а нової не придумали. Нарешті одному із старших спало на думку запитати хлопця-пастуха, як йому наймення, і від його імені назвати місто.
Читати ще: З’їзд монархів 1429 року в пам’яті луцьких міщан. 360 років потому
Виявилося, що називається він Луцько. Отже, й місто назвали Луцьком, на честь того хлопця, що витягнув бочку із Стиру і заважив на долі перемильчан, що, прибувши на нове місце поселення, жили вже надалі в повній згоді й любові між собою.
Міські мешканці Луцька на картині Казимира Войняковського «Вулиця Ринкова у Луцьку», кінець ХVIII століття
Це, безперечно, легенда. Проте у ній є трохи правди. Теперішнє село Перемиль біля Берестечка за княжих часів, приблизно до ХIV-ХV століття, було містом. Жив там якийсь час князь Данило. Перед самим приходом татар, у 1241 році, був найбільший розвиток цього міста. Пізніше воно стало занепадати. До цього спричинили напад татар та інші економічні причини.
У XIV столітті почався раптово сильний розвиток міста Луцька, яке в тому часі стало столицею Волині замість Володимира. Багато людей із спустошеного татарами й підупалого міста Перемиля переселилися до Луцька. Тоді саме могла серед жителів Перемиля виникнути згадана легенда, яка живе ще й досі серед перемильчан, від яких чув її автор цих рядків у 1940 році.
Хрещаті Яри (сучасний ареал вулиць Кривий Вал і Богдана Хмельницького), середина ХІХ століття
Щодо назви міста Луцька, то первісно, з XI до XIV століть, називався він Лучеськ, і тільки пізніше, з XIV століття, з’явилася теперішня назва – Луцьк».
Оксана ШТАНЬКО
За матеріалами статті Володимира Пришляка «Про походження назви міста Луцька»
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
