“Якщо доживемо до 1 квітня, то виграємо війну”. Як Україні пережити ще одну морозну зиму,...

• • Author, Джеймс Ландейл
  • Role, Дипломатичний кореспондент ВВС
• 19 хвилин(и) тому

У багатоповерхівці радянських часів на східній околиці Києва Оксана Зіньковська-Боярська живе в умовах щоденних відключень електроенергії. Без електрики зупиняється ліфт до її квартири на восьмому поверсі, гасне світло, а іноді перестають працювати помпи, що підтримують тиск у системі газового центрального опалення.

Вона має велику акумуляторну батарею для живлення приладів, але вона коштувала 2000 євро і працює лише певний час, тож її чоловік Євген, юрист, часто змушений працювати при світлі ліхтарика. Їхня дворічна донька Катя також грається при свічках.

Серед повітряних тривог і холодної темряви Оксана каже, що вони з Євгеном постійно хвилюються за Катю.

“Я не можу описати словами той тваринний страх, коли ти несеш свою дитину до укриття під час вибухів”, – каже вона.

“Я ніколи не відчувала нічого подібного у своєму житті і не хотіла б, щоб хтось коли-небудь відчував щось подібне. Думка про те, що вона може злякатися, бо немає світла, – це жахливо”, – додає Оксана.

Підпис до фото, Оксана Зіньковська-Боярська та її родина живуть зі щоденними відключеннями електроенергіїПо всій Україні такі родини, як їхня, готуються до ще важчих часів – до довгої, холодної зими, під час якої президент Росії Володимир Путін намагатиметься завершити свою “спеціальну воєнну операцію” (так Росія називає війну проти України), завдаючи ударів по енергетиці України.

Лише минулими вихідними масована атака дронів і ракет на певний час залишила більшу частину країни без електрики. Українці тепер стикаються з регулярними відключеннями тривалістю до 16 годин на добу.

Взимку температура в Україні може знижуватися до -20°C. Один високопосадовець уряду сказав мені, що очікує надзвичайно важкі місяці.

“Я думаю, що це буде найгірша зима в нашій історії, – каже посадовець. – Росія знищить нашу енергетику, нашу інфраструктуру, наше опалення. Усі державні інституції мають бути готовими до найгіршого сценарію”.

Підпис до фото, Українці зараз стикаються з регулярними відключеннями електроенергії до 16 годин на деньМаксим Тимченко, генеральний директор компанії ДТЕК, найбільшої приватної енергетичної компанії України, каже: “Судячи з інтенсивності атак за останні два місяці, зрозуміло, що Росія прагне повного знищення енергетичної системи України”.

Але, за словами одного європейського посланця, йдеться не лише про те, щоб люди мерзли вночі – у стратегії Росії є щось більше.

“Йдеться також про те, щоб вони не могли купити хліба вранці в пекарні та не могли піти на роботу, бо на заводі немає електрики”, – каже дипломат.

Як висловився посадовець: “Мета росіян – убити нашу економіку”.

То як саме розгорнеться ця тактика війни?

І якщо майже чотири роки війни вже позначилися на моральному стані населення, що означає дедалі активніше застосування цієї зброї у війні на виснаження для українського народу – і для фінального результату цієї довгої, важкої війни?

Заморожені активи та призупинена дипломатія

На передовій новини також невтішні. З’являються дедалі більше ознак того, що ключове східне місто Покровськ може впасти, що підніме бойовий дух російських військ і дасть їм нову позицію для захоплення більшої частини Донецької області.

Ще одне питання, що може вплинути на моральний дух, – це масштабний корупційний скандал, який сколихнув уряд. Прокурори звинуватили ключових міністрів та чиновників у отриманні хабарів із контрактів на будівництво оборонних споруд навколо українських ядерних об’єктів.

Ризик для президента Зеленського полягає в тому, що українці, які вже живуть у холоді та темряві, можуть втратити довіру до адміністрації, яка не захищає їхнє енергопостачання.

Наразі дипломатичні зусилля для завершення війни, схоже, призупинили.

Підпис до фото, З’являється все більше ознак того, що ключове східне місто Покровськ може впастиЗа повідомленнями, саміт між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним відклали після того, як Москва відмовилася поступатися у своїх максималістських воєнних вимогах, а США запровадили санкції проти російської нафти та газу.

“Зараз існує пауза, – заявив цього тижня речник Кремля, – ситуація зайшла в глухий кут”.

Тим часом європейські країни сперечаються, що робити зі 180 мільярдами євро заморожених російських активів. Вони планують використати ці кошти, щоб зібрати так звану “репатріаційну позику” для України, яку потрібно буде повернути лише в тому разі, якщо Росія колись виплатить репарації після завершення війни. Але суперечки про те, як розподілити ризики, залишили українську казну майже спустошеною.

І все ж саме енергетична криза, за словами моїх співрозмовників, турбує український уряд найбільше.

“Люди втомилися після чотирьох років війни, і я боюся, що вони втратять мотивацію, – каже посадовець. – Важко щось виробляти без електрики. Будуть проблеми з телекомунікаціями. Нам буде легко завдати удару на передовій”.

Так само складна ситуація і на внутрішньому фронті.

Безсоння, ракети та мінлива мораль

Коли йдеш вулицями Києва, бачиш море втомлених облич – очі людей почервонілі від нестачі сну, їхній відпочинок постійно переривають сирени повітряної тривоги, які лунають із телефонів і за вікном.

“Я втомилася від того, що не висипаюся, – каже 31-річна Яна Коломієць, кастинг-директорка з Одеси. – Але насправді не я втомилася, а люди, які воюють на передовій, вони виснажені”.

Нещодавнє наукове дослідження показало, що українці мають утричі більшу ймовірність страждати від безсоння, ніж люди у мирних країнах. Протягом шести місяців воно відстежувало режими сну приблизно ста українців і з’ясувало, що безсоння тривало навіть у відносно спокійні ночі. Дослідження опублікувало видання Texty.

Та спокійних ночей було небагато. У жовтні Росія здійснила рекордну кількість пусків балістичних ракет по Україні – загалом 268, що стало найвищим місячним показником від початку повномасштабного вторгнення, згідно з аналітикою, опублікованою на сайті Oboz. Того ж місяця Росія запустила 5 298 дронів Shahed та інших ударних безпілотників.

Дипломати кажуть, що російська тактика має географічний фокус – удари навмисно спрямовані на газові та електричні мережі на сході України, а не на електростанції на заході країни.

Підпис до фото, Дипломати кажуть, що російські удари навмисно спрямовані на мережі передачі газу та електроенергії на сході України“Вони намагаються розділити Україну навпіл в енергетичному сенсі, – говорить один із європейських послів. – Вони хочуть, щоб усе на схід від Дніпра цієї зими замерзло”.

Як пояснив один урядовий співрозмовник, мета полягає в тому, щоб “спровокувати повстання, аби люди виступили проти уряду в Києві… вони намагаються зруйнувати соціальну єдність”.

Управління ООН з координації гуманітарних питань настільки занепокоєне ситуацією, що вже оприлюднило офіційне попередження, заявивши: “Наближення зими створює нові ризики для українців, особливо тих, хто живе у прифронтових містах і громадах, оскільки посилені атаки на енергомережі підривають зусилля зі збереження тепла в домівках, школах і медичних центрах”.

Невизначеність щодо результатів численних дипломатичних ініціатив теж не допомагає.

І все ж, опитування свідчать, що українці, можливо, навіть більш оптимістичні, ніж раніше. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що в жовтні 56% із 1 008 опитаних українців відчували оптимізм щодо майбутнього країни – порівняно з 43% у травні.

Підпис до фото, У жовтні 56% з 1008 українців, опитаних Київським міжнародним інститутом соціології, були оптимістично налаштовані щодо майбутнього країниСаша, фінансист із Києва, пояснює, що мораль українців коливається – різко переходить від оптимізму до песимізму.

“Коли люди говорять про можливе завершення війни, вони сповнюються надії, – каже він. – А коли переговори зриваються, їх охоплює відчай”.

Оксана ж налаштована практично: каже, що попри страхи за свою доньку, іншого виходу немає, окрім як терпіти.

“Я завжди думаю, що на фронті набагато гірше, – додає вона. – Хлопці й дівчата на передовій страждають значно більше. Я розумію, що моя дитина не повинна рости в таких умовах, бо це ненормально для цивілізованого світу. Але ми можемо триматися стільки, скільки потрібно фронту”.

“Ми розуміємо, що маємо робити”

Раніше цього тижня густий туман дозволив російським військам просунутися далі у напрямку Покровська. Новини з міста невтішні – щодня надходять повідомлення про нові російські наступи.

Якщо Покровськ впаде, це буде перше велике місто, захоплене Росією з часу Авдіївки у лютому 2024 року. Але навіть тоді російські війська перебуватимуть лише приблизно за 40 км від місця, де вони розпочали своє повномасштабне вторгнення у 2022 році – територія, здобута ціною сотень тисяч життів.

Президент України Володимир Зеленський каже, що російське військове командування кидає стільки сил на Покровськ не лише через його тактичне значення, а й тому, що Путін хоче здобути перемогу, яку можна буде “продати” дипломатично Білому дому.

Росіяни сподіваються переконати президента Трампа, що вони досягають успіхів на полі бою, аби змусити Київ погодитися на мир.

Вадим Пристайко, колишній міністр закордонних справ України та посол у Лондоні, каже, що Росія прагне “нав’язати Європі та західним країнам відчуття – як російські пропагандисти робили раніше – що з Росією нічого не можна вдіяти, що неможливо перемогти Росію-матінку. Вони сподіваються, що наші партнери змусять нас втратити обличчя й підписати російську угоду, якою б вона не була”.

Підпис до фото, Президент Зеленський каже, що Путін хоче перемоги, яку він може дипломатично “продати” Білому домуКоли я запитав президента Зеленського на нещодавній пресконференції в офісі глави держави у центрі Києва, чи зможуть українці пережити прийдешню зиму, він чітко окреслив масштаб виклику.

“Я не знаю, якою буде зима, але ми мусимо бути готовими за будь-яких обставин, – сказав він. – Ми розуміємо, що маємо робити, ми розуміємо, що нам потрібно, і наші партнери також знають від нас, який обсяг електроенергії нам доведеться імпортувати у разі труднощів”.

Україна імпортує газ із різних країн Європи, зокрема з Польщі, Угорщини та Словаччини. Але також має величезні сховища, які Росія може спробувати атакувати.

Підпис до фото, Росіяни сподіваються переконати президента Трампа, що вони досягають успіхів на полі бою, що чинитиме тиск на Київ, щоб той просив мируОлександр Харченко, директор Центру досліджень енергетичної галузі, каже, що Україна добре підготовлена до захисту своїх енергопостачань від російських атак.

“Ми краще натреновані, ми знаємо, як діяти, у нас немає паніки, – говорить він. – Ми розуміємо, що робити, якщо щось буде пошкоджено. Це буде складно, зима буде важкою, будуть численні відключення, але це керований процес”.

Історія витривалості України

Прем’єр-міністерка України налаштована впевнено. Юлія Свириденко каже, що мета Росії полягає в тому, “щоб занурити Україну у темряву”.

“Наша мета – зберегти світло”, – каже вона.

Водночас цього може бути важче досягти, якщо Трамп буде надто зайнятий внутрішніми справами і відверне увагу від України – або якщо виборці в європейських країнах оберуть більш популістські уряди, які менше підтримуватимуть Київ і не зможуть відмовитися від російської енергії.

Існує ризик, що втома від війни переважить стратегічне терпіння.

Підпис до фото, Юлія Свириденко каже, що мета Росії – “занурити Україну в темряву”Та попри весь похмурий реалізм чиновників, навіть мій відвертий урядовий співрозмовник залишається впевненим.

“Ця зима – остання можливість для росіян нас перемогти, – каже він. – І якщо ми доживемо до 1 квітня, ми виграємо війну”.

Я запитав одного західного дипломата, чому українці такі непохитні.

“Вони просто вперті до мозку кісток, – відповів він і згадав довгу історію витривалості України. – Вони кажуть, що пережили німців, поляків, турків, литовців – і тепер переживуть росіян”.

“Дуже важливо продовжувати жити”

І все ж для багатьох українців життя триває майже звично – настільки, наскільки це можливо під час війни. На стадіоні “Динамо” в Києві під яскравим світлом прожекторів проходить футбольний матч – “Динамо Київ” проти донецького “Шахтаря”.

Це жорстка, емоційна гра, фанати-ультрас у масках агресивно вигукують гасла проти суперників.

Підпис до фото, Стадіон може вмістити понад 16 000 людей, але дозволено лише 4 300 вболівальниківОзнакою того, що це відбувається у місті, яке живе під час війни, є кількість глядачів: стадіон може вмістити понад 16 000 людей, але дозволено лише 4 300, через обмежену місткість бомбосховищ.

Фанати прийшли з усіх верств суспільства – молоді й літні, сім’ї та друзі. На трибунах є й військові, яких публіка зустрічає оплесками, розступаючись, щоб пропустити їх.

“Це просто відображення того, хто такі українці, – каже Родіон, 17-річний школяр. – Навіть якщо нас бомблять щодня, навіть якщо дрон може влучити у стадіон будь-якої миті – ми все одно йдемо”.

Підпис до фото, Родіон каже, що українців не зламати бомбардуваннями та дронами“Дуже важливо продовжувати жити”, – погоджується Анатолій Анатоліч, ведучий матчу, телеведучий і блогер. На його думку, сам прихід на футбол є актом спротиву.

“Це показує всім, що ми не залишимо свою країну у цей важкий час… Ми повинні бути тут, коли переможемо”, – каже він.

За п’ять хвилин до кінця матчу спів фанатів раптом стихає. Глядачі кладуть руки на серця й починають співати гімн.

Невдовзі весь стадіон співає єдиним голосом – натовп, розділений клубами, але об’єднаний країною.