Джерело: www.volynnews.com
Речі раніше належали мешканці Нововолинська, уродженці села Мишів, розповів науковий співробітник музею Юрій Велінець, пише Суспільне.
Наразі триває дослідження переданих об’єктів. Історик наводить здогад, що керамічні вироби можуть датуватися початком XX століттям.
«Важко сказати конкретно, бо глиняні вироби масово вироблялися на спеціальних пристроях, між якими, в принципі, немає різниці. Тому важко визначити і майстра, і точну хронологію. Та, враховуючи те, що на заміну горщикам у міжвоєнну епоху у нас в основному поширювалися металеві й чавунні вироби, можемо сказати, що макітри виготовили на початку XX століття», – пояснив він.
Утім, велика кількість керамічних виробів з часом зникала, оскільки втрачала своє практичне значення. До того ж через крихкість матеріалу вироби часто розбивалися, тому до цього часу збереглося небагато глиняних виробів того часу, зауважив Юрій Велінець.
Читати ще: У Волинському краєзнавчому музеї відтворили криївку, в якій жив Ніл Хасевич
На 12 фотокартках зображені люди та локації села Мишів. Зокрема, на світлині орієнтовно 40-х років показаний вигляд іконостаса місцевої Миколаївської церкви. Як зауважив науковий співробітник музею, знайти фотографії, на яких зафіксовано інтер’єр храмів – рідкість.
«Іконостас зберігся, але деякі його частини вже видозмінені, переміщені з одного місця на інше. Власне, з допомогою фотознімків є можливість відтворити його вигляд, розміщення ікон у тому порядку, як це було півстоліття, століття тому», – сказав дослідник.
Також на світлині є священник із церковним старостою. Історик зауважив, що працюючи з архівними документами, згодом можна чітко визначити, хто саме виконував обов’язки священника у той час і якою була його біографія.
На іншому знімку задокументована жінка за роботою ткацького верстата. Усього у Волинській області збереглося мало пристроїв для виробництва тканини, наголосив Юрій Велінець.
Ще однією унікальною знахідкою історик виділяє фотолистівку із німецьким містом. На протилежному боці зберігся лист від остарбайтера – чоловіка, якого вивезли у часи Другої світової війни на примусові роботи до Третього Рейху. Лист написаний у 1945 році.
«З Німеччини він пише листа до своєї родини, ділиться думками, передає побажання. Такі речі дуже цікаві й унікальні. Зі спогадів, листування можна дізнатися про життя людини та її почуття у період Другої світової, періоду хаосу, що мало відображено в суто архівних документах», – розповів Юрій Велінець.
Свідчення очевидців тих подій набирають більшої ваги, через те, що українці зараз проживають схожі стани, їх турбують подібні питання, накопичені за роки війни, зауважив працівник музею.
«Я вважаю, що наші переживання можна зіставити з думками людей з листів, і зрозуміти, чи є якісь відмінності, особливості, чи, можливо, українці проживали ідентичні психологічні стани», – додав він.
Читати ще: «Двори, що пам’ятають більше за нас»: біля дзвіниці костелу в Луцьку може бути сквер
Юрій Велінець наголосив, що подібними реліквіями володіє чи не кожен, проте з часом втрачає або викидає, бо не вважає за велику цінність. Зокрема й дарувальниця знімків передала у музей свої речі, усвідомлюючи, що нащадки ними не зацікавлені.
Він закликав, щоб люди передивлялися давні речі родини та передавали у музей для зберігання або ж фіксування їх на фото для подальшого відображення у наукових дослідженнях.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
