Джерело: tsn.ua
Підлітки / © people.com
Двоє підлітків із Південної Кароліни провели сім діб у відкритому морі після того, як їхній човен віднесла течія. Без їжі та прісної води хлопці вижили завдяки медузам і дощовим краплям, притискаючись одне до одного, щоб зігрітися, доки рятувальники не знайшли їх за 111 миль від берега.
Про це пише видання People.
У 2005 році для 15-річного Троя Дрісколла і його 17-річного друга Джоша Лонга звичайна недільна риболовля обернулася випробуванням, яке ледь не коштувало їм життя. Підлітки з міста Норт-Чарлстон вирушили в море на невеликому 15-футовому човні, плануючи провести день за ловом риби біля узбережжя.
Хоча зранку погода видавалася спокійною, уже за кільканадцять хвилин їх знесла потужна зворотна течія. Джош пригадував, що вони хотіли стати між берегом і піщаною косою, але не пропливли й двадцяти хвилин, коли течія почала відносити човен у море. Хлопці намагалися кинути якір, але він не чіплявся — човен продовжував дрейфувати все далі від берега.
За словами хлопців, вони намагалися привернути увагу людей із берега, але ніхто не помітив маленький човен серед хвиль. Ввечері останнє, що бачив Джош — це маяки, які ведуть вантажні судна в порт. А коли стемніло, берег повністю зник з виду. Наступного ранку горизонтом було тільки море. «У нас залишалося лише молитися», — згадував він.
На човні не було рації чи будь-яких рятувальних засобів. Мобільний телефон Джош залишив у машині, припаркованій на пірсі, тож зв’язатися з батьками або викликати допомогу не було можливості. До десятої вечора того ж дня родини вже звернулися до Берегової охорони.
Рятувальники розгорнули масштабну операцію: у пошуках брали участь катери, гелікоптери, літаки, а також цивільні судна. Однак минуло майже три доби — жодних слідів човна. Пошукова операція перейшла у фазу передбачуваної загибелі людей, і батьки хлопців готувалися до найгіршого.
Тим часом у відкритому морі підлітки боролися за життя. Вони були повністю мокрими й міцно обіймалися, намагаючись зігрітися. Через холод уночі й спеку вдень спати було практично неможливо. «Вдень ставало так гаряче, що ми намагалися зануритися у воду, але коли побачили акул, стрибати більше не ризикували», — розповідав Трой.
Вони віддалилися настільки далеко від берега, що вода стала кришталево чистою. Джош зізнавався, що вона нагадувала йому синій «Гаторейд» і виглядала, наче її можна пити. «Трой благав мене дозволити йому хоча б трохи випити, але я знав, що це може вбити», — пригадував він.
Одного дня почав накрапати дощ. Хлопці намагалися збирати краплі ротом, але опадів було недостатньо. Дощова вода стікала по палубі, і Джош просто злизував її з човна, намагаючись не втратити жодної краплі.
Через виснаження підлітки почали втрачати орієнтацію та марити. Трой розповідав, що одного разу Джош прокинувся і кричав, що вони в магазині й мають купити Mountain Dew. «Я казав йому: брате, ми серед океану, навколо одна вода — тут немає ніякого магазину».
Голод ставав нестерпним. Щоб вижити, Трой наважився з’їсти медузу. Він чекав до ранку, боячись отруїтися, але все минулося, і він почав ловити їх руками. За його словами, всього він з’їв близько ста медуз. «Вони слизькі й противні, але це єдине, що ми могли знайти», — пояснював він.
Джош згадував, що Трой був настільки виснажений, що хотів відрізати собі палець і з’їсти його. «Він благав або допомогти вибратися, або просто вбити його. Я повторював, що не можу цього зробити».
На сьомий день, у суботу, 30 квітня 2005 року, двоє рибалок побачили в морі маленький човен і людей, які махали руками. Вони дрейфували за 111 миль від місця, де вийшли в море, за сім миль від мису Фір (Cape Fear). Один із рибалок, 70-річний Бен Дегутіс, пригадував, що спершу не зрозумів, що це — лише зблизька помітив двох юнаків. «Один із них кричав: „Слава Богу!“, — розповів він.
Хлопців терміново доставили до лікарні. Джош за час дрейфу втратив близько 13 кілограмів. Трой провів три дні у стаціонарі через серйозні опіки другого ступеня на обличчі та ступнях.
Батько Троя порівняв момент їхньої зустрічі з новим народженням сина: «Це було відчуття, ніби він з’явився на світ вдруге».
© People
Під час свого вимушеного дрейфу друзі мріяли про перше, що зроблять після одужання. Їхня домовленість була проста: зустрітися в кав’ярні й замовити найбільше морозиво — «ультимативний» десерт, про який вони говорили, лежачи в човні серед океану.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що 61-річний перуанський рибалка Максимо Напа Кастро провів 95 днів у Тихому океані, виживаючи на дощовій воді, комахах, птахах і черепасі.
