Реєстр збитків від агресії РФ: понад 62 тисячі українців уже подали заяви на компенсацію

Євросоюз наприкінці жовтня відклав ухвалення остаточного рішення про використання заморожених активів Центробанку Росії для допомоги Україні. Побоювання, що цей крок міг би призвести до наслідків як для Бельгії (у її депозитарії зберігається більша частина заморожених активів), так і для фінансового ринку всього ЄС, залишаються. При цьому це рішення не означає, що ситуація не може змінитись у майбутньому.

Заморожені кошти Центробанку РФ та арештоване через санкції майно може бути використано для матеріальних виплат тим, хто в Україні втратив близьких, опинився в полоні, змушений був тікати від обстрілів або втратив дах над головою через російське вторгнення.

Понад рік інформацію про загиблих та постраждалих, а також про матеріальні збитки, завдані російськими обстрілами, збирає Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, завданих агресією Росії (скорочено RD4U). Збір заяв від постраждалих розпочався у квітні минулого року. Про те, скільки прохань уже прийнято до розгляду для можливої виплати компенсації, коли прохачі зможуть отримати кошти, а також про розширення роботи Реєстру збитків ми розмовляємо з його директором Маркіяном Ключковським.

– У загальній складності Реєстр збитків – це 43 категорії. Список був схвалений нашою колегією ще на самому початку роботи. Це було зроблено для того, щоби упевнитися: враховується кожен вид збитку, компенсація за який передбачена в міжнародному праві, і немає білих плям, які б залишили постраждалих від наслідків війни без можливості правового відшкодування.

Згадані 43 категорії розділені на три групи – заяви від приватних осіб, від юридичних осіб – по суті, підприємців, а також прохання від уряду України. Поки що відкриті для подання заяв 13 категорій і тільки для приватних осіб.

Приблизно три тижні тому ми почали приймати документи від постраждалих унаслідок примусового переміщення та депортації дітей і дорослих. Реєстр збитків також приймає заяви у разі втрати члена сім’ї або зникнення безвісти, у разі поранень, у разі таких жахливих дій, як тортури, сексуалізоване насильство, обмеження свободи та примусова праця.

Кілька категорій стосуються втрати або руйнування приватної власності, як житлової, так і нежитлової, а також від переміщених осіб, які набули цей статус через бойові дії. Це те, що є зараз, але процес додавання нових категорій збитку продовжується, найближчими тижнями ми плануємо їх розширити, а до кінця року буде відкрито приблизно 30 категорій для подання заяв.

– Після початку війни мільйони українців змушені були стати біженцями через постійні обстріли. Чи приймаються заяви також від них? Або ж людина повинна перебувати в Україні? І скільки заяв уже прийняв Реєстр збитків?

– На цей час ми прийняли понад 62 тисячі прохань у рамках згаданих мною 13 категорій. Звичайно ж, заяви подані як тими, хто залишається в Україні, так і тими, хто змушений був тікати з країни з міркувань безпеки – тими, хто живе в Європі, або тими, хто зараз перебуває у США і навіть в Австралії.

Це стало можливим завдяки тому, що заявку можна подати онлайн – усе, що необхідно, – це доступ до українського сервісу державних послуг «Дія». Він доступний із будь-якої точки світу – потрібен тільки комп’ютер або телефон, підключений до інтернету. Завдяки цьому географія прохачів досить широка. На даний час тільки громадяни України можуть подати заяви, проте найближчими місяцями така можливість буде і у громадян інших країн, які зазнають страждань від збитку, завданого війною в Україні.

– Ви назвали досить високе число заяв, десятки тисяч, і очевидно, що в майбутньому їх кількість буде тільки збільшуватися. Як вам вдається обробляти цю інформацію, яким чином відбувається розгляд окремих випадків?

– Так, це правда, що заяв уже зараз багато, і ми очікуємо, що їх буде набагато більше. Ці документи обробляються з використанням сучасних технологій – різних інструментів обробки даних. Ми розробляємо асистента, який у майбутньому допоможе нам, зокрема, використовувати штучний інтелект для аналізу даних. Але зараз ми перебуваємо лише на ранній стадії імплементації цього інструменту. На даний час основний метод обробки документів – класифікація за групами, як ми це називаємо. Тобто ми використовуємо інструменти в нашій базі даних, щоб розбити заяви на групи на підставі схожих факторів – наприклад, коли є схожий зміст у заявах і вони відсилають до однієї й тієї ж місцевості або одних і тих же подій. Це дозволяє нам розглядати прохання в групах, а не зосереджуватися на кожній з них окремо.

Тут хотілося б зазначити, що ми не оцінюємо суть претензій, це не входить у нашу компетенцію, мандат Реєстру збитків – перевіряти заяви на відповідність критеріям відбору, про що йдеться в нашому статуті. Цими критеріями є: прохання повинні стосуватися збитку, завданого на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року і після цієї дати й пов’язані з агресією Російської Федерації. Тому в нас є можливість розглядати докази, надані в документах заявників, із цієї перспективи.

Важливо підкреслити, що інформація з документів автоматично звіряється з різноманітними базами даних та реєстрами зібраних свідчень безпосередньо в Україні – за допомогою підключення до системи «Дія». При цьому, звичайно, заявники надають безліч власної інформації – документи, фотографії, описи, пояснення і так далі.

У нас також є можливість порівнювати окремі справи, використовувати інформацію з однієї заяви, щоб зрозуміти, чи є ясність в іншій, особливо коли прохання стосуються подій, що трапилися в одному й тому ж місці. Наприклад, йдеться про сусідні будівлі або квартири в одному й тому ж будинку. Ми також можемо використовувати сателітні знімки, щоби перевірити, чи був насправді завданий той обсяг збитку, про який йдеться в заяві. Іншими словами, у нас є багато інструментів для аналізу заяв, у тому числі, як я згадав, і штучний інтелект: до використання ШІ ми ставимося відповідально і до ухвалення рішень штучний інтелект не матиме стосунку, але допоможе нам аналізувати дані. Тобто ми непогано оснащені для того, щоби мати можливість прийняти ще більше заяв про збиток у майбутньому.

– Що далі відбуватиметься із заявами? Як ви плануєте використовувати отриману інформацію? Вона збирається тільки для виплати компенсацій, чи ж може бути використана для пошуку справедливості в судах?

– Компенсаційний механізм з’явився насамперед для забезпечення виплат тим, хто постраждав від наслідків війни. Це найрізноманітніший збиток. Наше завдання – перевірити заяви та визначити, чи мають вони достатньо підстав для виплат. Після цього заяви будуть передані до другого компонента компенсаційного механізму, так званої комісії з претензій, яка перевірить зміст та визначить розмір компенсації в кожному окремому випадку. Комісію поки що не створено, але це незабаром це відбудеться. Текст міжнародної конвенції, яка б її створила, вже був схвалений, тобто переговори вже завершені, і ми очікуємо, що в грудні цей документ буде офіційно підготовлений до підписання.

Ще один важливий елемент нашої роботи – це визначити загальний збиток, який був завданий Україні внаслідок війни. Це вкрай важливо для процесу відновлення та реконструкції України після закінчення бойових дій. Але також під час майбутніх переговорів про мир – незалежно від того, яку форму матиме цей процес. Просто тому, що збиток, завданий бойовими діями, завжди є важливим елементом такого роду переговорів.

– Як ви вже сказали, реєстром уже отримано десятки тисяч прохань на отримання компенсації, чи планується також створення фонду для виплат?

– Так, звичайно, третім компонентом механізму компенсації поряд із реєстром і комісією стане компенсаційний фонд. Він поки що не створений і є багато питань щодо того, як його заснувати, й одне з найважливіших – звідки взяти кошти для його наповнення.

Поки те, що ми бачимо гранично ясно, – це консенсус усіх держав, які активно беруть участь у цьому процесі: Російська Федерація зобов’язана заплатити за завданий Україні та українцям збиток.

У якій формі ці платежі будуть перераховані – поки неясно. Є кілька варіантів, що розглядаються, дискусія триває, і рано чи пізно буде ухвалено рішення. Однак я хотів би підкреслити, що всі причетні до створення компенсаційного механізму впевнені в тому, що Російська Федерація повинна заплатити за завданий збиток.

– Наскільки я розумію, цей процес буде тривалим. Як багато часу, за вашими оцінками, може зайняти процес від подання постраждалими заявок на відшкодування збитку до отримання ними компенсації?

– Так, однозначно це відносно тривалий процес. З мого боку було б безвідповідально спробувати визначити, скільки точно часу знадобиться. Що ми можемо бачити, так це те, що всього через два роки після заснування реєстру ми вже отримали десятки тисяч заяв на виплати, і цей процес продовжується.

Ми також близькі до створення комісії, яка займатиметься оцінкою окремих справ. Але навіть незважаючи на те, що йдеться про часовий проміжок, який обчислюється роками, а не місяцями, нашою важливою метою є те, щоб відбулося лише протягом кількох років. Тому що один із ключових принципів загального підходу до репарацій, – це те, що вони повинні бути ефективними та своєчасними, вони повинні виплачуватися людині, яка безпосередньо постраждала від збитку, а не її дітям або онукам.

Хоча й знадобиться багато часу, перш ніж заявники отримають компенсації за завданий їм збиток, йдеться про найбільший механізм відшкодування в історії міжнародних інституцій: «Вперше в історії такий механізм був заснований у процесі війни, що триває, а не в її кінці. Це, звичайно, змушує долати невідомі раніше перешкоди, але процес продовжується, і багато людей працюють над тим, щоби компенсації були виплачені якомога швидше».

Метою роботи реєстру є не тільки ефективність, але й своєчасність: виплати повинні отримати ті, хто дійсно страждає від завданого збитку, а не їхні діти або онуки. З цієї перспективи процес іде досить швидким темпом, особливо звертаючи увагу на ситуацію. Хотілося б підкреслити, що вперше в історії механізм такого роду був створений під час війни, що триває, а не після її закінчення. Це, звичайно, змушує долати невідомі раніше перешкоди, але процес продовжується, і багато людей працюють над тим, щоб компенсації були виплачені якомога швидше.

– До цього процесу приєднується дедалі більше країн світу. Влітку цього року Австралія стала ще однією державою, яка почала брати участь у роботі реєстру. У чому роль цих держав і скільки їх?

– Австралія в липні цього року стала 45-м членом реєстру. З нами зараз співпрацюють 44 держави і всі країни Європейського союзу. А в переговорах про заснування компенсаційної комісії беруть участь 55 держав плюс усі члени ЄС. Це вже зараз багато, а кількість країн, які беруть участь у роботі реєстру, тільки зростає.

Роль цих країн важлива з точки зору фінансування витрат на нашу роботу, але що ще важливіше – ці країни здійснюють досить сильну політичну підтримку нашій роботі. Усі вони таким чином підтримують цінності міжнародного права, принципи відповідальності у разі порушення положень міжнародного права, принципи, на яких побудований Статут ООН.

Тому вкрай важливо, що механізм компенсації має максимально широку підтримку. Тому ми продовжуємо і нашу просвітницьку роботу із залучення нових держав. У нас вселяє оптимізм, що в роботі реєстру бере участь 44 країни, і їх кількість зросла до 55 країн, які беруть участь у створенні комісії з компенсацій.

– Деякі категорії збитку, інформацію про які збирає реєстр, пов’язані з потенційними воєнними злочинами. Як ваша організація працює з такими заявами, чи ж реєстр лише працює із самим фактом збитку?

– У даному випадку існує нерозривний зв’язок, тому що ми говоримо про одні й ті самі події, які були кваліфіковані в кількох площинах – як потенційні воєнні злочини або ж інші кримінальні акти в контексті кримінального законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність, але вони також дозволяють подавати заяви на виплату репарацій, що має громадянський контекст. Однак, звичайно, всі ці площини мають окрему кваліфікацію.

Порушник закону – це завжди конкретна особистість, яка скоїла злочин. А коли ми говоримо про репарації, то маємо на увазі відповідальність на рівні держави. У даному випадку це відповідальність Російської Федерації.

Тому одна й та сама подія (війна Росії в Україні – ред.) веде до двох різних типів відповідальності, при якій робота реєстру і – ширше – компенсаційного механізму сфокусовані на виплати компенсацій. Однак саме тому, що йдеться про наслідки однієї й тієї ж події, то, звичайно, в нас є можливість співпрацювати як із національними, так із міжнародними інституціями, що займаються питаннями відповідальності за скоєні дії, у тому числі обмін інформацією та доказами і так далі – щоби упевнитися, що в нас є повна картина того, що сталося.

– Якою ви бачите роль реєстру для жителів України і – ширше – справедливості?

– Я думаю, що в даному випадку нам слід говорити не тільки про реєстр, але й про весь механізм відшкодування. Ми сподіваємося, що в Україні він бачиться як система, що дає надію кожному, хто постраждав через війну. Ця надія пов’язана з можливістю досягнення справедливості та притягнення до відповідальності тих, хто скоїв жахливі дії, але одночасно як комбінація символічних і дуже практичних речей у тому сенсі, що буде надана відчутна компенсація всім тим, хто постраждав.

Звичайно, не все можна компенсувати грошима. Ті, хто втратив близьких і коханих людей… ніякі гроші світу не компенсують їм біль. Але компенсація – це міра для досягнення справедливості.

Крім цього, після закінчення війни люди в Україні повинні мати кошти для відновлення своєї країни і для вибудовування наново свого життя. Реєстр збитку і ширше – механізм компенсації – дає таку можливість на підставі міжнародного права і з міжнародною підтримкою, дає підстави для здобуття справедливості, підтримки та вносить свій внесок у формі компенсацій.