Час робити експертизу. Незалежну!
Що має громада від промислових монстрів, окрім геморою?
Як і обіцяла, подаю знайдені в Інтернеті матеріали щодо подібних проблем у містечку Кам’янці-Бузькій на Львівщині. Там не Кроноспан, там Кроно-Україна зі швейцарської Кроно Груп, але викиди в атмосферу такі самі. Читайте, думайте…
Дим, який з’їдає здоров’я.
Уже п’ять років у місті Кам’янка-Бузька працює завод з виробництва будівельних матеріалів компанії “Кроно-Україна”. Ще на початку робота підприємства викликала стурбованість місцевих жителів – удень і вночі з труб, не захищених ніякими фільтрами, йшов дим прямо на будинки й городи. Люди відчували їдкий запах у повітрі, згодом викиди зіпсували питну воду.
І коли цього року керівництво підприємства вирішило розширити виробництво, громада виступила категорично проти, а крім того, висунула низку вимог щодо дотримання екологічних норм підприємством. Якщо ж їх волання не почують, люди готові перекривати дороги чи лягати на залізничні рейки. Відкриття нового виробництва у районному містечку завжди дає надію – це інвестиції, робота, податки для соціальної сфери. Тому відкриття заводу з виробництва шліфованих і ламінованих плит відбувалося урочисто, з високими посадовцями й оптимістичними промовами.
Уже згодом люди побачили, що паркан заводу виріс за якусь сотню метрів від їхніх городів, за дві сотні від житлових будинків.
І коли під кінець минулого року “Кроно-Україна” вирішило впровадити нову лінію з виробництва постформінгових плит, громадськість не дозволила цього зробити. Згідно із законодавством, дирекція заводу організувала громадські слухання щодо розширення виробництва, очевидно, сподівалися, що це буде формальністю, але на збори прийшла маса народу.
Люди висловлювали обурення щодо шкоди, якої завдає підприємство екології, вимагали закриття виробництва. Тоді ж створили ініціативну групу, якій доручили відстоювати позицію громадськості.
Через місяць у Кам’янці-Бузькій відбулася відкрита сесія міської ради, на якій міська громада вирішила провести незалежну експертизу впливу викидів виробництва на довкілля та здоров’я людей. Від керівництва заводу вимагали надати документацію, яка б дала можливість експертам зробити висновки. Офіційним експертизам люди вже давно не довіряють…
– Ми вважаємо, що офіційна статистика не відображає дійсності, – говорить голова ініціативної групи Володимир Дудар. – За нашими підрахунками, щороку в місті зростає кількість хворих на онкологічні та легеневі хвороби. Багато дітей хворіє на алергію та хвороби дихальних шляхів, почастішали викидні у вагітних жінок. Лише за січень цього року померло 23 особи (народилося лише 14). Якщо у 2001 році померло 138 осіб, то у 2006 – вже 183.
Викиди заводу містять деревний пил, формальдегід, аміак. Нічого корисного в цих речовинах для людини немає, аміак впливає на слизову оболонку, викликає захворювання горла і носоглотки, формальдегід – це канцероген, який спричиняє виникнення ракових клітин…
…Мешканці вулиці Залізничної не приховують своїх емоцій. Саме їм від виробництва “дісталося” найбільше.
– Ви чуєте, який тут запах? – говорить тамтешня мешканка Галина Мазурок. – Вони труять нас тою хімією. У мене чоловік, ще й року не минуло, помер від раку легенів. А воду з криниць просто неможливо пити – гірка на смак, а коли ніч постоїть у відрі, то дно стає бурим, а зверху – масляні плями.
До пані Галини приєднується сусід Михайло Білецький. Ще у 2005 році він віддав воду з власної криниці на аналіз у місцеву санепідемстанцію. Тоді в ній виявили значне перевищення вмісту нітратів і рекомендували провести відкачування води, чистку та дезінфекцію. Пан Михайло цього не зробив, бо каже, що з його криниці відкачати воду дуже важко. Але через кілька місяців при повторному аналізі державний санітарний лікар району зробив висновок, що вода “в межах норми”…
– Мене постійно болить голова, – каже пан Михайло, – внучка з лікарень не виходить, а мені кажуть, що все добре.
– В інших містах, де є шкідливе виробництво, мешканцям виплачують компенсацію, – говорить пані Галина, – а нам хай би воду хоч провели.
– Я не хочу їхньої компенсації, – додає пан Михайло. – Здоров’я за гроші не купиш…
Володимир Дудар каже, що громадськість має претензії до встановлення меж санітарно-захисної зони, і розповідає, що недалеко від підприємства гуртожиток, городи, будинки. Але це видно й неозброєним оком.
Ми заїжджаємо на територію млина, за парканом якого, вже за кілька десятків метрів, кипить виробництво заводу “Кроно”. Зовсім поряд ще один харчовий цех – із переробки гречки. Якщо подумати, що борошно з кам’янецького млина та гречку з місцевого цеху споживають не лише жителі містечка, то загроза набуває значно ширших масштабів.
– Ще одна проблема, пов’язана із виробництвом, – масове вирубування лісів, – говорить представник ініціативної групи, вчитель хімії Надія Ткачишин. – Якщо поглянути на околиці нашого міста – самі пеньки. Болить, що ця зелена лабораторія чистого повітря нищиться і не відновлюється. Щоб відновити природну екосистему лісу, потрібно 100 років. З боку “Кроно” нічого не робиться для збереження довкілля, на місці вирубаних лісів нічого не насаджують. Скоро у нас буде степ.
Як повідомили “ВЗ” у Державному управлінні екології та природних ресурсів у Львівській області, управління щоквартально перевіряє це підприємство, і суттєвих порушень щодо дотримання природоохоронного законодавства на заводі не виявлено.
Тим часом у Кам’янці-Бузькій шукають кошти на незалежну експертизу, мешканці готові навіть зібрати необхідну суму самотужки. А також чекають зустрічних кроків з боку керівництва підприємства.
– Якщо вже підприємство працює в нашому місті, дає роботу 362 працівникам, то не варто домагатися його закриття, – говорить міський голова Кам’янки-Бузької Михайло Владика. – При належній співпраці громади з керівництвом заводу підприємство має право на життя, але за умови, що буде дотримано всіх вимог щодо збереження довкілля. Як мешканець міста я відчуваю, що є шкода від викидів, але компетентно стверджувати, що вони шкідливі, не можу.
А поки що мешканці живуть у страху й невідомості.
– Я взявся за цю справу, бо маю сім’ю, дітей, внуків, – каже Володимир Дудар. – Я хочу сам ще пожити і переживаю за їхнє здоров’я, за їхнє майбутнє. Громада налаштована дуже рішуче, якщо нам не підуть назустріч, ми проведемо референдум щодо закриття підприємства, врешті, люди готові перекривати дороги, лягати на колію…
У головному управлінні промисловості Львівської облдержадміністрації не мають претензій до діяльності підприємства “Кроно-Україна”.
– Діяльність цього підприємства будується за принципами бізнесу відомої європейської компанії, – сказав у коментарі “ВЗ” начальник управління Ростислав Сорока. – Ви знаєте, що європейське законодавство жорсткіше, ніж українське. Ця фірма є відомою в Європі, вона дотримується правил гри на ринку, не думаю, що вони готові ризикувати своїм іміджем та бізнесом через свої філії на Львівщині. Звичайно, що в кожній справі знайдуться незадоволені, але ми однозначно мусимо підтримати цього виробника. Як відомо, “Кроно-Україна” об’єднує два підприємства – на Львівщині й Івано-Франківщині. Якщо ми будемо діяти таким чином, як дехто пропонує, то вони перереєструють компанію в іншому регіоні, який і отримуватиме податки. Звичайно, бізнес треба контролювати і перевіряти, для цього є спеціальні органи і процедури.
На фото: Викиди летять на хати і городи.
Леся Федів. Газета «Високий замок», 2007 рік.
У Кам’янці-Бузькій люди стали частіше хворіти.
Жителі райцентру Кам’янка-Бузька Львівської області вимагають винести за місто завод деревостружкових плит ”Кроно-Україна”. Бідкаються, що хворіють від випарів формальдегіду.
— З труб заводу валить чорний дим, а у нас сморід наче горілої пластмаси, — розповідає 33-річна Любов Боєчко з вул. Драгоманова, що за кілька кварталів від заводу. — Як надихаєшся, голова розколюється так, що ніяке знеболююче не допомагає. Доньки постійно хворіють, у меншої хронічний бронхіт.
— Торік теща померла від раку легень, — додає її чоловік Степан Боєчко, 34 роки. — Ніколи не хворіла, а тут стала кашляти. Поставили діагноз: туберкульоз. Поїхали до Львова перевіритися. Там сказали, що остання стадія раку. Від різних дихальних недуг лише на нашій вулиці померло четверо.
У Кам’янці-Бузькій живе 11,5 тис. людей. 2002 року колишній паркетний завод ”Древстар” викупив швейцарський концерн ”Свісс Кроно Ґруп” і переобладнав під виробництво деревостружкових плит. Позаторік тут запустили лінію плит, для виготовлення яких використовують аміак і формальдегід.
Відтоді городяни скаржаться. Спочатку писали мерові. Згодом створили ініціативну групу, до якої записалися 1,5 тис. осіб. Вони вимагають винести завод за межі міста. Упевнені, що хворіють через погані фільтри та шкідливі викиди.
— Три роки тому я купив біля заводу новобудову, — каже голова ініціативної групи Володимир Дудар, 78 років. — Добудував. А тепер там жити не можу, продати — також. У жінки Ярослави почалися напади, наче астматичні.
— Раніше такого не було, — запевняє 55-річний Ярослав Воробець. — Зараз я щодня кашляю, хоч ніколи не палив. Моя жінка Марія працює в Польщі. Коли приїжджає — тиждень звикає. 2002-го вони щось скинули у річку і риба поздихала. На березі миші мертві валялися. Тепер у нас мало лисиць, бо їм нічого їсти.
Жити у хаті не можу, продати — також
— Люди частіше хворіють, купують більше ліків, — підтверджує провізор міської аптеки, яка не хоче називатися. — Навіть улітку. Це дивно.
Завод розташований неподалік школи та млина.
Михайло Владика, міський голова Кам’янки-Бузької, не погоджується зі скаржниками.
— Я особисто запитував власника Крюгера Хорста про забруднення, — говорить мер. — Він показав документи перевірки санстанції. Там було написано, що на заводі все у нормі. Відходи дійсно везуть на смітник. Однак вивозять лише дерево, смоли утилізовують у Шостці Сумської області. Я сам астматик, живу у центрі, та ніякого смороду не відчуваю.
Владика хвалиться, що завдяки заводу частину вулиць виклали тротуарною плиткою, планують відремонтувати очисні споруди та озеленити Кам’янку-Бузьку.
Директор товариства ”Кроно-Україна” Ольга Полякова також переконана, що жодної шкоди від заводу немає.
— Люди хворіють по всій Україні, — каже вона. — Це Боєчко починає тут виробляти, бо ми не прийняли його на роботу. Наше підприємство працює прозоро, справно платить податки, забезпечило роботою 450 людей. Нехай би місто турбувалося смітниками.
Формальдегід провокує рак
Формальдегід — це газоподібна речовина з різким запахом, розчиняється у воді. Особливо чутливі до нього слизові оболонки людини.
— Він провокує недуги верхніх дихальних шляхів і бронхів, рак, — пояснює 38-річна Анжела Босонець зі столичного Інституту медицини праці. — Це сильний подразник. Але для того, щоб розвинулася хвороба, потрібно, аби концентрація перевищувала норму. Це має дослідити санстанція.
— Формальдегід швидко випаровується, — додає Петро Жмінько з Інституту екогігієни і токсикології ім. Медведя. — Він провокує в організмі злоякісні пухлини. Це підтверджують досліди на тваринах.
Убивча хімія від Кроно.
Це розповідь про маленьке містечко на Львівщині – райцентр Кам’янку-Бузьку. В різних куточках України таких містечок багато. Всі вони мають свої радощі, гордість і проблеми. Скрізь у них звичайні люди вирішують свої життєві проблеми, радіють, сумують, вчаться, працюють, мріють про краще життя для себе і дітей. І скрізь вони стикаються з могутнім монстром, який називається – «державна машина». Вона наче і для людей працює, але часто-густо і проти.
Кам’янка-Бузька не перевантажена промисловістю. Це здавна був сільськогосподарський район. На цьому фоні виділяється деревообробний комбінат, який за радянських часів називали просто: паркетний. Стандартне підприємство, яких було багато в той час, виробляло паркет і нічого особливого про нього в той період сказати не можна. І не флагман промисловості, і не джерело небезпеки, бо деревина не становить сама по собі загрози довкіллю чи людському здоров’ю. З плином часу глобальні політичні процеси наклали відбиток як на суспільне життя взагалі, так і на події в місті. Спочатку пройшла перебудова Горбачова, основним наслідком якої став розпад СРСР. Разом з тим зруйнувалися старі економічні відносини, вся господарська система почала зазнавати незворотних змін. Почалася політика приватизації. У приватні руки віддавали все, з чим держава не давала собі ради. Знаходились нові господарі, які давали старим відкуп, а після того бралися до справи вже на свій розсуд з вигодою для себе, але на шкоду оточуючим. Не обминуло це і паркетний комбінат. Швейцарський концерн SWISS KRONO GROUP придбав його і дав йому нове ім’я – ТзОВ «Кроно-Україна», лідер з виробництва ДСП в Україні. «Використання високоякісних хімічних складників клею та дотримання класу емісії формальдегіду Е1 гарантують, що меблі, виготовлені із ДСП, є безпечними для Вашого здоров’я» – так говориться на сайті компанії.
Тепер детальніше про формальдегід. Ще 25 років тому ЗМІ повідомили світові про небезпеку, яка походить від ДСП. Один з найпопулярніших будматеріалів випаровує шкідливі речовини. Ті, що містяться в клейових розчинах, які зв’язують деревну стружку і тирсу. На скільки це небезпечно для здоров’я? Екологічна безпека деревно-плиткових матеріалів містить в собі технологічну та медичну проблему. Практично всі деревно-композиційні матеріали створюються шляхом гарячого пресування підготованих відходів. Зв’язуючою речовиною в цьому процесі виступає феноло-формальдегідна спирторозчинна смола, якій властиво виділятися в подальшому в формальдегід у вільному вигляді. Ця летюча речовина негативно впливає на здоров’я людини. Пари формальдегіду подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів, викликають сильний головний біль та різноманітні алергічні реакції. Це безпосередньо залежить від концентрації цієї речовини у повітрі.
З 1986 року діє міжнародна шкала, яка визначає клас емісії деревно-плиткових матеріалів. Вона регламентує вміст вільного формальдегіду в продукції виробників. Існує 2 класи такої емісії: Е1 та Е2. Деревно-плиткові матеріали класу Е1 допущені всіма країнами Заходу, України та Росії до використання в житлових приміщеннях та для виготовлення меблів.
Продукцію класу Е2 використовувати в житлових приміщеннях заборонено міністерствами охорони здоров’я всіх країн Європи. Взагалі випускаються і безформальдегідні плити з класом емісії Е0. В Європі, зокрема в Німеччині, вже налагоджене таке екологічно чисте виробництво, але воно більш витратне і набагато дорожче. Коли ж європейці починають виробництво пов’язане з хімією в Україні, то головним для них безумовно є прибуток і тут застосовують у виробництві технології, які у них дома вже неприйнятні, або витісняються через протести екологічних, зелених та інших рухів, навіть через високу суспільну свідомість, якої так бракує в Україні. До районного бюджету надходження від «Кроно» досить значні і поступаються своїм розміром хіба що Добротвірській ДРЕС. На першому місті домінує вигода, а якою ціною вона досягається – питання навіть не друге!
Польські робітники, які приїжджали на запуск нового обладнання, говорили місцевим: «У нас вже огірки не родять, і у вас не будуть». Поки що огірки в Кам’янці є, а от людям здоров’я поменшало – хвороби дихальних шляхів, головні болі, алергії докучають багатьом. Змінюється склад районних і міських адміністрацій, проходять сесії, слухання, неодноразово були публікації в ЗМІ, але «Кроно» невразливо і наполегливо продовжує коптити крони кам’янецьких дерев різнокольоровим димом «нон-стопом» у три зміни, «освіжує» наше а повітря, наче бажає нам здоров’я! От і повіває вітерець, нагадуючи людям про швейцарського інвестора, який получає нові капітали в обмін на емісію формальдегіду класу Е1 або Е2.
Цікаво, а хто житиме на цій землі через кілька десятків років? Мабуть генетично модифіковані людиноподібні мутанти із заниженим почуттям самозбереження, запрограмовані на знищення і деградацію?
Як вам така ціна за сумнівно безпечну продукцію сьогодні, за євро бізнес в Україні, за наповнення районного бюджету?
Кам’янка-Бузька, С.Зоря
Лютий 2012, львівське Інтернет-видання.
Також читайте: Кроноспан: небезпечне сусідство. Що робити?
Атмосфера навколо ТОВ “Кроноспан”
