Потрапити у Центральний Тепловий Пункт № 2, він же філія дитячої поліклініки на 15-му спальному мікрорайоні міста Нововолинська, нам у цей день не судилось. Ескулапи вже закінчили прийом хворих діток (до 12-00) і відбули на відпочинок. Про що повідомляла руда бомажка, приклеєна прямо на цеглу, поруч із загратованими, як у лондонському «Королівському Банку», дверима. Проте, ми і так набачилися всяких, незвичайних для нашого звичного ока, штукенцій і не заходячи всередину. Будівля бойлерної (ЦТП-2), окрім прийому і лікування дітей була буквально нашпигована всілякими корисними, як на мій погляд старого технічного вовка, деталями машин і механізмів – зварювальними пристроями, верстатами для обробки металу, бойлерами для підігріву води, кисневими і пропановими балонами, зварними і різальними пальниками, шафами із інструментом і роздягальнями… У дворі філії дитячої поліклініки гордо височіла трансформаторна підстанція, на дверях якої чорна стріла попереджала про те, що остання знаходиться під напругою 0,4 кВ. Від гострого нападу ностальгії за незабутнім технічним минулим, трохи не впав і… просльозився. Опанувавши емоції і заспокоївшись, констатував: обіцянок даних мешканцям вищеназваних мікрорайонів, ще у далекому 2007-му, «батьки міста» мм-м, якби воно так, делікатніше висловитись, виконати не побажали – приміщення бойлерної під «дитячу поліклініку», не мудруючи лукаво, таки пристосували. Ну, може там, не було фінансової можливості, а можливо, руки не доходили через закордонні відрядження у країни Євросоюзу і Північної Америки для накопичення передового капіталістичного досвіду у веденні міського господарства та вщеплення його у нововолинські реалії… Хто зна, міська влада перед нами, своїми виборцями, про справжню мету своїх відряджень за кордон, говорить вкрай рідко. А тут, ще і «Кроноспан», як кажуть тамтешні мешканці, душить смердючим смогом. Та і ливарний, за їхніми ж словами, повітря не очищує. Краєм вуха чув, що вони роздобули якісь офіційні статистичні дані про рівень захворюваності та смертність у Нововолинську. Але маю правило: про те, чого не знаю – мовчок.
