Морозиво,як засіб від закрепу.

У спекотний день,так хочеться чогось прохолодного та смачного,от  дорослі і малі смакують морозивом,закортіло і мені цього смаколику. Підходжу до палатки з морозивом,що навпроти “ВОПАКУ”,стаю у чергу,дивлячись,як купа діток вправно та з апетитом вилизькують смакоту,мій апетит теж розпаляється,та раптово мій погляд зупиняється на продавчині,сива жінка чухаючи потилицю,чекає замовлення від хлоп”яти,що серед різномаїття сортів морозива не може визначитись з вибором.Я пошарила очима по тій халабуді під,якою продавали морозиво,ні крану для миття рук,ні навіть пляшки з водою,як у середньовіччі не побачила,відганяла думки,що схоже на диверсію,ну,кому прийшло в голову дозволити продавати морозиво без елементарних засобів для гігієни і санітарії.Вибачте за пікантність ,куди у туалет ходить ця тітонька,де миє руки?І тут хлоп”я накінець оголошує з якого сорту йому приглянулось,тітонька тією рукою,що чухала щойно засвербіле місце,бере вафельний стаканчик і накладає кульку.Мій апетит на морозиво,змінився відразою.Я не витримала такого свинства,і зробила зауваження продавчині,чому вона без рукавичок,чи треба телефонувати до санстанції,щоб їй допомогли зрозуміти такі речі.Владнавши свої справи,йдучи до дому,в мені жевріла надія,що можливо я таки поласую морозивом,зайшла у дитяче кафе,що знаходиться у приміщенні ресторану “Діоніс” у міському парку,не сподобалось,що там брудна підлога,а скатертини сиротливо дивились на мене плямами від морозива чи кави,а можливо і того і другого. Жіночка- продавчиня вирішувала якісь нагальні питання особистого характеру з чолов”ягою,вже давно вийшовшим їз дитячого віку,та через декілька хвилин вона нарешті звернула і на мене увагу,стоячи біля мене на відстані кількох десятків сантиметрів,я з жахом помітила її руки,з під нігтів виднівся чорний бруд.Я заклякла  в очікуванні,що буде далі.А далі все,як у сповільненому кіно:”То шо давати морозиво?”,-“Давайте.” Рука з брудними нігтями і без рукавичок тягнеться за вафельним стаканчиком,а я вже нічого не бачу,тільки уявляю, як я буду ЦЕ їсти,далі,як грім:”То яке давати?”,-“Ніяке?” Жіночка напевно подумала,що мені дуже напекло голову і я мабуть не розумію,що верзу,тому запитала:-“А чого?”,-“А того,що Ви без рукавичок!” Біля дверей я вже не стрималась і сказала,що це свинство якесь. Я залишила спроби скуштувати морозива,вдома помила персик куплений у Польщі,солодкий та смачний і це підняло настрій.Оптимізму додало те,що поїду до Польщі і там з”їм морозива,знаючи,що там продавчиня,точно буде у рукавичках,а не голими руками,якими хто зна що вона чухала декілька хвилин тому,подавати мені вафельний стаканчик.Соромно мені через те,що деякі українці неграмотні у елементарних питаннях гігієни,не навчені таким простим речам. Тож,як говориться,все так,як у нас.