Іще в далеких дев’яностих, будучи малим хлопцем, ми разом із татом змайстрували лавку біля під’їзду. ЖЕКівські, які там стояли – крали, як тільки вони з’являлися, тому свою ми добротно забетонували, щороку фарбували і замінювали дошки, якщо із часом вони псувалися. Так було і цього року. Кілька днів тому ми замінили старі гнилі дошки новими і пофарбували, але наступного ж дня були вражені людською невдячністю. Якесь бидло (не побоюся вжити цього слова) відбило шматок дошки від щойно пофарбованої лавки.
У черговий раз підтверджуються мої слова – люди не вдячні й отримуючи щось за дарма, вони ніколи не цінуватимуть цього, а з часом вважатимуть твоє добродійство за обов’язок. Сумніваюся, що бидло, яке так вчинило, відчує бодай краплину сорому.
Обурений Богдан Приступа
P.S. У таких випадках стають корисними заповіді Матері Трези які, думаю, будуть корисними й нашим читачам:
1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні. І все ж, люби їх!
2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.
І все ж, твори добро!
3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів. І все ж, добивайся успіху!
4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть. І все ж, твори добро!
5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим. І все ж, будь щирим і відкритим!
6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить. І все ж, будуй!
7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї. І все ж, допомагай людям!
8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар. І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!
