У одному зі своїх коментарів на «НВ ІнформПорталі», із приводу силового запроторення нововолинського «терориста № 1» В.Мартинюка у дурдом до Луцька, я писав, що ця історія ще буде мати продовження. І як у воду дивився.
У середу, 31 жовтня 2012 р., на роботу до Ковальчук Галини (цивільна дружина В.Мартинюка) зателефонував її перестрашений син, котрий щойно повернувся зі школи: «Мамо! У нас дома все догори дном!» Так і було.
Покликавши свідків, вона зателефонувала по 102 для виклику оперативно-розшукової групи Нововолинського МВ УМВС. Замок на дверях не був пошкодженим. Нічого не зникло. Що шукали зловмисники?
У доправленого, два тижні тому, В.Мартинюка до обласної психіатричної лікарні № 1, у приймальному відділенні, у присутності трьох супроводжуючих нововолинських міліціонерів, обслуговуючим персоналом були вилучено особисті речі «бомбера», тепер вже пацієнта. В т.ч. і ключі від квартири. Запам’ятайте цей епізод. Без опису речей і розписки у прийнятті. Як у людини, що перебуває у глибокому психічно неповносправному стані.
Але ж, діагнозу у той час ще не було! Нововолинські психіатри його не обстежували. У НВ ЦМЛ на психіатричному обліку В. Мартинюк не перебуває. А судді, що без присутності самого підсудного, оголосили вирок про направлення його на примусову психіатричну експертизу, як відомо, діагнозів не ставлять…
До слова кажучи, ключі, дублікатом яких, невідомі особи могли відчинити двері помешкання потерпілого у Нововолинську, повернули йому тільки через 10 днів. А ось оригінали відписок (!) від посадових осіб із різних владних інституцій, на скарги та заяви В.Мартинюка де він добивався правди, вилучені (знову ж таки без відповідної розписки) зав. відділенням А.Г.Воробеєм, та й так і не повернуті, до цих пір!
Все це, а також дещо інше, наштовхує на певні роздуми. Того самого дня, як до однокімнатного помешкання, яке винаймають пані Галина і Василь із неповнолітнім сином, вдерлися невідомі, на роботу до неї підійшло двоє чоловіків у цивільному. Не показуючи посвідчень, відрекомендувались міліціонерами і попросили течку із документами Василя Дмитровича. Ну, ту – де він тримає відповіді від посадових осіб на свої заяви і звернення. Коли вона відповіла, що ні про яку течку і не чула ніколи, повернулись і відійшли. Вона запам’ятала тих чоловіків і готова опізнати, якщо виникне така потреба.
…А коли службові особи оперативно-розшукової групи запитали, кого пані Галина підозрює у вчиненому злочині (порушення Конституції України ст. 30, про несанкціоноване проникнення до житла, без вмотивованого рішення суду та цілої низки інших законів), вона оголосила: «Співробітників нововолинської міліції!». (???)
Я не знаю, чи внесли цю шокуючу заяву у протокол опитування потерпілої міліціонери, що знаходилися при виконанні… Але, принаймні, зобов’язані були. Як це роблять всі працівники міліції в Україні – «…державного озброєного органу виконавчої влади, яка захищає здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань». (Із ст. 1 п. 1 «Закону України про міліцію»)
Найцікавіше, що іще перед прибуттям оперів, пані Галя у передпокої, у присутності свідків, знайшла один документ, що «засвічує» особу одного зі злочинців, які обшукували в той день її квартиру… І який через, як вбачається, наглий поспіх панахальників, випав на підлогу.
«Підкинули!» – скажете ви. Можливо. А може, й ні. Знаєте, якщо це все правда, і події розгортались по заздалегідь розробленому кимось сценарію, колумбійського чи гондураського зразка, то тим людям таки не позаздриш, що не говори.
Підіб’ємо підсумки: Василя Мартинюка третій тиждень обласні експерти обстежують на психічну адекватність. Скільки іще тягнутиметься його «відсидка» у психіатричному закладі, хоча, тепер вже й у окремій палаті – невідомо. Про це все, мабуть, знає Посол Євросоюзу у Києві пан Ян Томбіньскі. Принаймні, повинен. Підлеглі уповноваженої із прав людини (омбудсмана) в Україні пані Валерії Лутковської, вже займаються цією, без сумніву, політичною справою зі психіатричним підтекстом. До речі. Її електронна поштова скринька, для тих хто не знає – omb@ombudsman.gov.ua (Тел. – (044) 253 22 03)
Члени столичної громадської організації «Козацькі війська України», де В.Мартинюк ходить у званні полковника, у цей понеділок побувають у неї на особистому прийомі. Дехто, що побажав залишитись інкогніто, повідомить про інцидент у зарубіжні ЗМІ.
Про місцеві патріотичні об’єднання громадян і говорити нічого. Не можу не сказати іще про одну новину, хоча й не зовсім у тему. У Нововолинську, згідно повідомлення Волинського обласного радіо від 03.11.2012 року, офіційно зареєстровано 470 носіїв СНІДу. Половина із них – дівчата. Сміливо можете множити цю цифру на 10.
Що вже казати про злочинність? «Персоніфіковану відповідальність за все, що коїться у Нововолинську несе…» Далі ви знаєте.
Закінчуючи опис одісеї «нововолинського терориста № 1» Василя Мартинюка, звертаюся до працівників нововолинської міліції:
1) Мені невідомі імена незаконно прониклих у квартиру Г.Ковальчук, людей;
2) Я не знаю де знаходяться відписки від посадових осіб, що надійшли на адресу В.Мартинюка;
3) Пустопорожні та брехливі відповіді від владних службових осіб на моє ім’я, знаходяться не у моїх дітей (родичів, друзів), а на зберіганні у одній із надійних приватних установ;
4) Не приходьте до мене на співбесіду додому – я відправлятиму вас назад. Виклик на допит чи опитування без повістки і не у присутності адвоката чи журналістів незалежних ЗМІ, не відбудеться;
5) Мені бридка охорона міліцією, незаконних масових пиятик у громадських місцях – Парку культури і відпочинку та ін., на державні та міські свята, зініційованих і організовуваних місцевими «фараонами» при повному онімінні міських депутатів владної фракції;
6) Мені гидко дивитися, як знищуються зелені насадження, вирощені добрим десятком поколінь нововолинців різних національностей для своїх дітей;
7) Мені нестерпно гидко спостерігати, як держслужбовці всіх рівнів, і правоохоронці у тім числі, роблять вигляд ніби у Нововолинську нічого не відбувається, а його мешканці «жирують» у вигаданій чиновниками Європі.
Деякі фото «шмону» у квартирі Галини Ковальчук, додаю.
Із добром і правдою. Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь
