Закінчилися вибори, які стали, особисто для мене, величезним досвідом, хоча й сумним. Із 2400 користувачів які натиснули “Like” для НВІПу (скільки із них зареєстровані тут я взагалі не знаю) я зустрів лише 5 людей які готові щось робити поза порожньою балаканиною, готові вийти на вулицю і самі, або спільно розгрібати навіть гівно, якщо це буде потрібно. Решта, що і підтвердили вибори – це маса споживачів, які очікують, що їхнє життя за них облаштує хтось інший, нарікають на міфічну “владу” не помічаючи бруду в під’їзді, ламаючи гілки дерев та кущів для забави, дозволяють дітям бігати по клумбах навколо пам’ятнику Шевченка, ходять справляти нужду в куток під’їзду, викидають непотріб через кватирки…можна продовжувати безкінечно.
У порівнянні з Нововолинськом, Володимир – більш вихований, моральний і дієвий. Там, зустрічатися зі виборцями було простіше. Навіть якщо вони не віддали свого голосу чи мали власні погляди, то вміли слухати толерантно і задавали мудрі запитання. У Володимирі існує “сусідська спільнота”, поняття сорому, етика суспільного життя. Ми ж у нашому пост-совковому місті й далі живемо і виховуємо своїх дітей пост-совками.
Чи може це змінити влада? Звичайно ж ні. Для таких людей, будь-яка влада буде поганою тому, що не зможе забезпечити зростаючі потреби кожного. Чи варто робити для міста щось “благодійно”? Звичайно ж ні! Завтра твою про твою благодійність забудуть, а післязавтра її знищать тому, що не відчуватимуть спів-відповідальності. Приклад Євгена Недищука нехай стане пересторогою для всіх меценатів і “політичних меценатів”, які бажатимуть щось робити у місті.
Активізація громадян і примушування їх робити щось власними руками – це єдиний можливий, а до того ж європейський шлях розвитку. Не майданчик треба ставити у дворі, а давати частини і нехай сусіди самі його змонтують і встановлять, якщо ж ні – то нехай їх діти і далі граються на дорозі. Не квіточки біля будинків садити, а нехай сусіди вийдуть і самі посадять, якщо ж ні – то нехай ростуть бур’яни.
Справа не в грошах і не в поганій владі, а у вашій, шановні мешканці, ліні й безвідповідальності! У себе вдома кожен з вас створює затишок, але варто виставити ногу за поріг й ви опустивши очі вибігаєте з під’їзду бо там смердить і брудно. Жінки, вам страшно йти додому темною вулицею, але жоден із ваших чоловіків не додумався купити прожектор за 50 грн і прилаштувати його на під’їзді, зате він щодня викурює пачку цигарок за 15 грн.
Для чого ж були потрібні всі ці мої розважання про і так давно відомі речі? Можливо цей пост прокоментують, можливо навіть фразами “о! ще один лузер після програних виборів обізвався” та такі фрази мене не зачеплять.
Поки ще, маю надію на оздоровлення мого міста, але не шляхом давання йому чогось, а виключно через вимагання активності від його мешканців.
Що ж громадо, куди далі йдемо? Що вам потрібно, аби почувати себе безпечно, культурно, по-європейськи? Чого вам бракує, й які з наших спільних проблем можна вирішити не маючи в друзях ні Віктора Борисовича ні Віктора Федоровича? Пишіть у коментарях, що в своєму місті ви б хотіли змінити та пропонуйте розв’язання! Залюбки буду допомагати, координувати, радити та спільно(!) робити.
