Якщо в Росії тільки дві біди (дурні й дороги), то в нас їх три: дурні, дороги й чиновники. А нововолинські чиновники – це не просто біда, це хронічний геморой.
Учора о 14-й повідомляю в диспетчерську службу міськвиконкому за телефонним номером 1580, що дорога біля гаражів попід Низкиницьким монастирем перетворилась на страхітливу ковзанку. Автобуси не можуть піднятись на горбочок біля церковного цвинтаря – сповзають безпорадно. Легковики з горбочка сунуться вниз, як черепахи. А там же поворот – у місто й у Низкиничі. Будь-якої секунди може статись аварія!
Те саме пояснюю працівникам Нововолинського ВУКГ (тел.45142, 32371). Диспетчер служби міськвиконкому теж туди після мене телефонує. Тобто комунальникам повідомлено про проблему аж двічі. Тільки й треба – посипати дорогу піском чи породою. Але терміново!
Увечері повертаюсь додому тією-таки ковзанкою. Навіть іти неможливо, не те що їхати.
Сьогодні вранці знову телефоную у ВУКГ. Начальник у відпустці, в.о.начальника Артем Анатолійович Жигалюк про смертельну небезпеку для людей уже начуваний. Але нічогісінько ще не робить. Через секретарку передає: “Ми над цим питанням працюємо”.
Телефоную до першого заступника міського голови – В.Рожелюка. Комунальні питання курує саме він. Але він зайнятий. Переказую проблему секретарці, прошу записати. Тут пан Рожелюк виходить із кабінету – на чергову нараду (чи не з комунальниками?), і секретарка каже йому, що є нагальне питання. Проте бос слухавку не бере. Не бажає взяти.
І проблема зависає, як ото автобус на підйомі до монастиря.
Зараз я скину це повідомлення на інтернет-приймальню В.Сапожникова. Мене не цікавить, де чия зона відповідальності біля монастиря. Де нововолинська, а де Грядівської сільради. Хай чиновники міста й району самі між собою розбираються.
Я знаю одне: там їздять і ходять люди! Зокрема, й нововолинські. Багато людей. І на такій аварійній дорозі від біди не вбереже навіть Бог. Якщо ту дорогу негайно не посипати піском чи шлаком.
Скільки часу на це знадобиться нашим владцям – я вас поінформую. А взагалі, це жах – така байдужість і неповороткість чиновницького апарату.
Щойно глянула в новинах: у Луцьку голова облдержадміністрації о 7-й ранку (!) ректорові університету вичитував за “сибірську тайгу” попід навчальним закладом.
А тут американські гірки смертельні – і двом місцевим чиновникам начхати!
За них соромно, за себе й інших пішоходів та пасажирів страшно. Та й водіїв шкода – вони ж на камікадзе не вчилися. Маневрують, як уміють, на зустрічну всі виїздять…
