Ознайомившись із «Законом про психіатричну допомогу в Україні», я зауважив те, на що й очікував: згідно, як вбачається, збереженої законодавцями його сталінської редакції, у «психушку» легко можна запроторити будь-кого – і мене, і вас. Було б бажання влади і відповідне рішення суду.
Чого-чого, а цього очевидно, вистачає, як і у совєцькі часи. Я, якщо відверто, то давно вже очікував звільнення Василя Мартинюка зі Луцької психіатричної лікарні № 1. Проте, і головний лікар Черниш, і лікуючий Воробей, схоже іншої думки. Мені випадково потрапила на очі фотографія В.Мартинюка після його піврічного перебування у цьому лікувальному закладі. Ну, скажу я вам…
А ще після повідомлення по моїх каналах, що 11 квітня, у палаті № 7 помер 48-річний пацієнт Василь Юшук. Потім, у тій же палаті 14 квітня 2013 року, розпрощався із життям Володимир Дроган, 64 роки. Мені у голову, природно, прийшла нормальна, із точки зору української, і не тільки, психіатричної науки думка: а хто наступний? Чи не Василь Мартинюк?
Запросто, якщо судити зі його зовнішнього вигляду, хоча я й не ескулап-психіатр. Схоже, там його успішно та цілеспрямовано, доводять до «гробового ящика».
«Накажуть довго жити», «дасть дуба», «ляпнеться догори дригом», «склеїть ласти» (копита), «відкине лижі»… Як панству, а ще лікуючому та головному лікарям обласної психлікарні № 1, завгодно буде. Фотокопії додаю.
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь.
