27 травня 2013 року, після семи з лишком місяців ув’язнення у психіатричних закладах м. Луцька, вийшов на свободу, згідно рішення Нововолинського міського суду, Василь Мартинюк.
Це було б неможливим без всестороньої та безумовної підтримки всеукраїнського сайту «Майдан» і Наталки Зубар. Нововолинських інтернет-сайтів nvip.com.ua та read.ucoz.ua Без дружини В.Мартинюка, Галини Ковальчук, адвокатів, працівників Нововолинської міської прокуратури у її оновленому складі, друзів та соратників, бійців, одним словом.
Ну, ось, скажете ви: Нововолинський суд запроторив бідолаху у психушку, а тепер сам і визволив його звідти. Та й то на поруки дружини. І будете, частково, праві.
Не все так просто в нинішній Україні, дорогі мої співвітчизники. Швидко казка твориться слідчими у міліцейських кабінетах та суддями в судах, для проведення примусової психіатричної експертизи по доказу психічної неадекватності будь-кого із нас, та не швидко справа робиться для подальшого нашого звільнення звідти. Часом, на це потрібні роки…
Опанувавши «Закон України про психіатричну допомогу в Україні», я з подивом відзначив: а чи не у сталінській редакції дожив він до самостійницьких часів? Бо запхати у психлікарню із його допомогою можна будь-кого, та за будь-що. Варто на співбесіді, як зі свідком, чи на допиті, як з підозрюваним, слідчому прокуратури чи міліції показатися, що поведінка останніх є неадекватною і відразу правила гри змінюються кардинальним чином.
(Розділ ІІ, ст.ст. 13, 14 названого «Закону»)
Згідно ст.16 госпіталізація до психіатричного закладу в примусовому порядку здійснюється на 24 години. Після доби, або й раніше, перебування у психлікарні, пацієнта везуть до суду, теж не добровільно.
На підставі заключення консиліуму лікарів-фахівців, суд, як правило задовольняє позов. І навіть здорова людина може залишитися там на невизначений термін. Коротше, до повного чи часткового одужання. Через кожні 6 місяці перебування, представник лікарні повинен направляти до суду заяву про продовження примусової госпіталізації, яка майже автоматично задовольняється. Ну, про висновок комісії у психлікарні і говорити зайве – він буде. Через кожні три місяці ви маєте право писати до суду листи про своє помилування. Які, як правило, викидатимуться на смітник.
Я думаю, вам не потрібно пояснювати, що після примусової госпіталізації і лікування, відповідно, буде силовим. Шкода, тільки, що скоробагатьки, котрі надбали свої маєтки, ніби на голому місці – на асфальті чи на клумбі під своїми владними кабінетами, туди практично не потрапляють. Хоча, багато хто із них, по-справжньому є психічно хворими людьми. Зажерливістю, злодійкуватістю, підлістю, нахабством, цинізмом, беззаконням, функціональною неграмотністю, паталогічною брехливістю, непомірними бажанням влади та багатства, мстивістю, рейдерством, відсутністю патріотизму і духовності. Спитайте у будь-якого психіатра і він відповість вам, що всі ці фобії є психічними захворюваннями та успішно лікуються справжніми, а не приручено-кишеньковими псевдофахівцями. Крапка.
Ні. Не крапка і не кома. Три крапки… Все тільки розпочинається. (Фото із зали суду, після звільнення В.Мартинюка «Ухвалою» суду та зняття «браслетів», куди його конвоювали три міліціянти із обласної психлікарні, дружини Г.Ковальчук і їхніх товаришів, додаю)
Голова ГО «Україна + Польща» А. Бідзюра, журналіст. Нововолинськ, Волинь
Письмова подяка:
