Сьогодні у своїй поштовій скриньці я знайшов дуже дивного листа. Пожованого та зіжмаканого. На гербовому бланку виконкому Нововолинської міськради під № б-708 гл від 09 вересня 2013 року. (фото вище)
Якщо вірити даті, то він добирався до мене майже тиждень. Без конверта. Невідомо, як його доставили: ровером, автомобілем, кур’єром чи кіньми. Передивившись записи у журналі вихідної документації ГО «Україна + Польща», виявив, що у виконком я нічого не писав. Після дзвінків в Управління освіти, приймальню міського голови (де ніхто нічого не знав), тільки у загальному відділі міськради віднайшов таки деякі сліди. Виявляється, це реакція «гарячої урядової лінії» Кабінету Міністрів України на мою скаргу зареєстровану там під № 1652635. Куди я телефонував у надії призупинити передачу споруди комунального дитсадка міській прокуратурі.
Ох, і КМУ! Ой, і Микола Янович! А як оперативно діє «гаряча лінія» – і двадцять днів не пройшло, а я вже отримав відповідь від тих на кого скаржився! Знаєте, це і відпискою у класичному її вигляді, не назвеш. Це, щось інше, чому назви іще не придумали. Геніальний винахід українських владних чиновників, бюрократично-корупційного зразка, початку ХХІ сторіччя.
Одним словом, ніхто ніяких ДНЗ у Нововолинську не продає і моя інформація не відповідає дійсності. Панове, а таки не продає! Я так і повідомив у телефонному режимі на «гарячу урядову лінію» у Києві. А дуже легко передає комунальне добро, котре належить громаді, за просто так! – безплатно, іншим відомствам.
В обмін на заплющування очей правоохоронцями на можливі їхні, корупційні дії. І як не крути: хоч із боку всенародно обраних слуг територіальної громади у міській раді, чи з боку наймитів народу в міській прокуратурі – всюди, очевидно, проглядається посадова корупція.
Я вирішив надати іще один документ, якого вочевидь ніхто із громади не бачив – рішення сесії міськради № 258 від 30 серпня 2013 року, родзинку, чи то б пак, шедевр письмового мистецтва міського депкорпусу + місцевих довголітніх бюрократичних апаратчиків, якими споруда дитсадка була подарована ГПУ. Де вони лукаво посилаються на статті 51 та 60 «Закону України про місцеве самоврядування». Проте, мовчать, ніби палицю ковтнули про ст. 26, пункт 30 із розділу ІІ, який я дозволю собі навести повністю: «Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективами та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі місцевого референдуму». Так-так, саме державними бо інших тоді у Нововолинську не було.
Знаєте, не за прокуратуру – за Державу образа душить, бо не може вона (чи не хоче) поставити на місце своє таке, ох і серйозне ж, державне дітище, котре служить наглядачем законності і правопорядку в Україні.
А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь
