На урочистому мітингу біля могили полеглим героям за волю України чомусь знову не було міського голови. А, – подумалось, він чоловік дуже заклопотаний долями міста то й знову перебуває у зарубіжному відрядженні полетівши до Каліфорнії, Ізраїлю, на Кіпр чи де інде іще.
Та й обіцяв він на зорі нашої Незалежності, привселюдно, «ніколи не ставати під бандерівське знамено». Очевидно, слово тримає.
Говорив промову і віддувався за нього, його заступник А.М.Сторонський. Правда, все почалось біля церкви святої Покрови, куди місцева влада підігнала автобуси і запросила прихожан і вояків УПА заходити туди, щоби на колесах доставити до місця проведення мітингу. До речі, такі спроби, робить наша міська влада регулярно, із року в рік. Проте, незважаючи на умовляння батька одного із заступників міського голови і його незадоволення, тут таки сформувалася чималенька колона бажаючих пройти вулицями міста під штандартами УПА співаючи повстанських пісень.
Наша міліція спрацювала бездоганно: моментально з’явився автомобіль ДАІ і виділений для охорони колони міліцейський наряд. Біля могили все пройшло згідно плану. Але, мітинг не розпочали… допоки пішки не прийшли ми – по-бунтарськи налаштовані демонстранти. Слова я не просив – та й не надали б мені його, як вже було одного разу у подібній ситуації, на тому самому місці… А раптом, почну декламувати свого вірша «Дива у злодійські жнива»?!
Були промови, квіти, прапори, панахида за полеглими героями, люди у вишитих сорочках…
Не було молоді. Не передали ми їм, батьки і матері українського духу, повстанської єдності та православної віри наших дідів. Ішов із мітингу і думав думу. Чому, пан заступник міського голови Андрій Сторонський не захотів іти разом із колоною стареньких вояків УПА вулицями Нововолинська? Можливо, посоромився чи не має здоров’я чоловік?
Проте, сором’язливості у нього годі й помітити, та й зі здоров’ям – дай Боже кожному. Регулярно відвідує фітнес-клуб у лазні. То й міг би пройти пів-кілометра нововолинськими вулицями пішки, разом зі перестарілими повстанцями, завдячуючи яким посідає нинішнє своє високе становище заступника міського голови у міській раді. Проте, справа тут вочевидь, у іншому. Проти цього явища боролась Українська Повстанська армія, життя свого не шкодуючи. Може відгукнетесь, Андрію Мироновичу? Тим більше, що й у вашій родині теж були повстанці. Упівцям було б цікаво, і мені теж. Хоча, вони надивились за своє довге життя всякого. Та й я теж.
Біля «Вопаку», на тромбоні, музикант грав «Мурку» – гімн Нововолинська.
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ. Волинь
