У понеділок, 12 листопада у поштову скриньку мені підкинули листа. Нічого особливого. Банальна відписка зі Нововолинського міськвиконкому стосовно безоплатної передачі споруди комунального дитячого садка і прилягаючої до нього території площею 0,32 га, міській прокуратурі. Подібних яким, із цієї славетної контори, я отримав не одну пачку.
Та, придивившись до поштового штемпеля, зрозумів, що мені його чомусь, привезли на-живо зі Володимира-Волинського. Бо тутешня пошта має свої, якими штампує всі листи, котрі народили для нас рідні бюрократичні відомства. (фотокопії конвертів для порівняння поштових штемпелів зі міськради та прокуратури, додаю)
Наводить на роздуми і автограф заступника міського голови В. Рожелюка, там де мав би підписатися міський голова В. Сапожніков. Як і його посилання на розпорядження голови ВОДА Б. Клімчука під № 424 від 24 жовтня 2013 року. Котрим він, ніби римський кесар, дає своє «добро» на безоплатну передачу комунальної споруди дитячого садка та прилягаючої до нього землі, нововолинській міській прокуратурі. Яке право мав намісник Президента України у Волинській області розпоряджатися майном територіальної громади? Якщо так, то голова Волинської облдержадміністрації може відібрати будь-який комунальний об’єкт і яку завгодно земельну ділянку у будь-якому районі області!
Тут, надто вже припахує 1937 роком. І я вже писав про це. Пам’ятаєте: конфіскації майна «врагов народа», «особиє совещанія», «ревтрибунали», «чрезвичайниє коміссії», а потім – «расстрельниє тройкі» перед війною, у 1929-33 роках та й після неї у 1946-49-му, для упокорення непокірних та покріпачення людей при селах, у колгоспній системі. Вам це нічого не нагадує?
Інша справа (хоча, й це теж незаконно!), якби розпорядження підписав голова Волинської облради В. Войтович. Воно було б для нас зрозуміліше та розумніше. Щоби не блудити словами і не тлумачити витяги із законів вигідних неофеодалам і створеними та спотвореними під них, я наведу статтю 142 із Розділу ХІ «Місцеве самоврядування» Конституції України, яка має норму прямої дії і є найвищим документом Держави, повністю: «Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад».
А стаття 143, цього ж розділу Конституції, надає право територіальним громадам населених пунктів України безпосередньо розпоряджатися майном, що перебуває у спільній власності, навіть без місцевих виборних керівних структур, що скомпроментували себе крадіжками та корупцією, як вбачається. Скажіть, який придурок, при напівпорожній міській касі і хронічному дефіциті коштів на культуру і освіту, а нерідко й затримок із виплатами злиденних заробітних плат працівникам бюджетної сфери, масових грошових поборах на харчування, підручники, капітальні та поточні ремонти, плати за різноманітні дитячі гуртки тощо, із кишень батьків у школах та дитсадках, добровільно-примусових внесках хворих у ЦМЛ віддавав би задарма капітальні споруди і землю, що належать міській територіальній громаді? Переплутавши особисте із громадським?
Занімівши, у переважній більшості своїй, голосували за це антинародне рішення депутати міської ради, обрані нами на загальних громадських виборах. Котрі у власних передвиборчих програмах навіть і словом не обмовились, що будуть служити не нам, а феодальним сім’ям та вождикам містечкового масштабу. Особливо це стосується фракції «Батьківщина», що як вбачається, перетворилась у покірний придаток місцевої владної команди, яка вже, ну, аж занадто зажиріла та засиділась на своїх напівприватизованих посадах. Та й міська прокуратура, на гербі центрального відомства котрої, викарбувані такі високі слова, як «закон, честь, гідність» повинна була мати мужність відмовитися від цього «царського» дарунка. Бо тим самим, вочевидь, заплямувала свою репутацію співробітництвом із, і так не святим та скорумпованим, як вбачається, феодальним оголовком.
Я послав деякі документи, що стосуються цієї дикої історії депутату від ВО «Свобода» Євгену Мельнику для оприлюднення їх із трибуни Верховної ради України. Що вималюється – побачимо.
Міський голова Віктор Сапожніков так і не відповів на більшість запитань викладених у «Інформаційному запиті». Як і змовчав про вимогу громадської організації «Україна + Польща» повернути територіальній громаді міста Нововолинська захоплене у неї, ніби окупантами, комунальне майно. Я від імені громадян звертаюся до міського голови: Вікторе Борисовичу! Непорядно, неетично і злочинно відбирати у місцевої громади, котра чотири рази обирала вас на цю почесну посаду, нажите нею за довгі роки важкої колективної праці добро і землю. Задля «непомічання» правоохоронцями деяких власних «прорахунків», впродовж такого, дуже вже розлогого терміну вашого перебування на посаді міського голови.
Я прошу відкликати свої голоси за незаконне, на мій погляд, рішення № 258 від 30.08.2013 року, депутатів нововолинської міськради. Я намагатимусь достукатися до совісті голови Волинської облдержадміністрації Б. Клімчука для скасування підписаного ним протизаконного розпорядження № 424 від 24 жовтня 2013 року: Борисе Петровичу! Ви не мали права порушувати конституційні та законодавчо закріплені права і свободи громадян міста Нововолинська на догоду окремим особам. Такі питання вирішуєте не ви, а всеміський референдум чи загальні збори територіальної громади міста!
Я звертаюсь до виборців Нововолинська: ваше мовчання не примножить кількості місць у дитсадках і не зменшить черг для влаштування у ДДУ ваших дітей. Як і ваше імовірне підлабузництво ніколи не спинить ганебного явища, яким є справляння місцевою владою грошових поборів, а насправді закамуфльованих хабарів, у порушення ст. 53 Конституції України про безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти. А також, ст. 49 про безплатне, гарантоване Державою, медичне обслуговування та лікування.
Ніхто, окрім вас, не збереже та не відстоїть Богом даних вам, конституційних прав і свобод. Вашої мови, культури і території. Ви не маєте ані найменшого права боятися, бо ваші діти та онуки проклянуть вас. То хто, як не ми?
Фотокопії офіційних документів, додаю.
А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. м. Нововолинськ. Волинь
