Після десятиліть бездуховності і тотальної брехні, нам всім потрібно вчитися правди. Ні, вона не у кожного своя, як намагаються подати цю згубну для української козацької нації теорію наші загарбники, пригріті терплячим українським народом вже не одне покоління. І яким, чомусь, завжди здавалося, що так має бути повіки-віків. Правда, одна на всіх – це істина Божа. Якої вистачить, із надлишком, для всього людства. Вона безмежна, всюдисуща і всеохоплююча, як і Господь Всемогутній.
Нашим гнобителям вигідно нав’язувати неправдиві догмати. Вкрав бюджетні гроші, громадське майно чи скористався «відкатами» – оце ж бо, я правий, і такою є моя правда. А хто не має можливості цього зробити, чи занадто совісний, щоби цупити у свого знедоленого брата – ну, нічого тут не поробиш, така ваша правда у бідняків. І не дай Боже, не поділитись захопленим добром зі держимордами, що жирують на вершечку захопленої ними де інтригами, а де підкилимними ігрищами, владної піраміди! Зітруть у порошок, посадять, і можливо, й вб’ють. Що не раз вже діялося у нашому невеличкому депресивному містечку, яке впевнено, швидкими темпами перетворюється на руїну.
Кривавим, було й захоплення майна та активів приватного мас-медійного підприємства «Кабельне телебачення «Львівська жінка». Покалічено кілерами депутата міськради Євгена Кліндухова та Віктора Коптюка. Ось такою і є вона, сьогоднішня наша міська правда. Як і правда те, що правоохоронні органи у своїх офіційних документах ніяк не наважаться назвати корупцію «корупцією». Побори – закамуфльованими під благодійність, хабарами. Крадіжки – злочинами. А потуги найвищих місцевих посадових осіб, котрі збагачуються за рахунок територіальної громади гуртом і вроздріб прихоплюючи все, що потрапляє їм на очі і руки, діючи разом у хижій зграї – організованою злочинністю. Мафією, якщо хочете. Бо діють свідомо, знаючи про існування передбачених законами заборон. Та зажерливість їхня, є сильнішою від страху покарання.
Знаєте, я ніде не зустрічав виразу «порушення, суміжні з корупційними, фактично у всіх сферах суспільних відносин… міста». (Міський прокурор О. Решетник на координаційній нараді у прокуратурі міста 17 січня 2014 року) Олексію Леонідовичу! Ми й надалі щиро сподіваємося, що із вашим приходом у наше правоохоронне відомство, остаточно відійшов у небуття «сліпчукізм» та дикі танці із відписками українським патріотам від вашого одіозного попередника. Називайте речі своїми іменами! Не прикривайте корупціонерів, котрі жирують тут не одне десятиліття і не прикрашайте статистику. Не змушуйте нас називати ваше перебування на посаді міського прокурора Нововолинська періодом «решетниківщини» у епоху «сапогізму».
Нещодавно, у відповідь на інформаційний запит ГО «Україна + Польща», ми отримали зі міської прокуратури іще один цікавий документ. Знову продаж комунальної землі та споруд. На цей раз у ДНЗ № 10, там де тепер міський центр зайнятості, у провулку Поштовий, 1.
Ясно одне: у нашій нововолинській місцевій владі, що вона б не робила і за що не взялася б, порушення конституційних прав людини та законодавства України стали системними. Громада сором’язливо відвертається ховаючи очі, і не розуміючи, що чиновники крадуть майбутнє її дітей. І знову, діюча особа – міський депутат.
Невже, всі всенародно обрані слуги громади у кількості 40 людей, яким ми сліпо надали кредит довіри, йшли у стіни міської ради тільки для того, щоби щось поцупити для себе особисто із нашого комунального майна? Інакше, як пояснити всі ці факти? А деякі зі багаторічних депутатів зробилися колекціонерами нашого колективного, колись, добра!
У штаті міськради є ціла чота штатних співробітників на зарплаті, котрі покликані своїми посадовими інструкціями та даною ними Присягою службовців місцевого самоврядування, стояти на заваді розкраданню багаторічного народного надбання. І перший із них – міський голова Віктор Сапожніков. Далі йдуть троє його заступників. У штатному розписі міськвиконкому є відділ правової (юридичної) роботи. За правильним веденням землевпорядкування та дотриманням законності у земельних відносинах, згідно Земельного кодексу України у Нововолинську, мають слідкувати начальники відділів земельних ресурсів та архітектури. Бухгалтерія із численними співробітниками, відділи приватизації та економіки, депутати міськради… І так далі. Не рахуючи ЖКО, ВУКГ і ЖКП.
Невже ніхто зі всієї цієї армії співробітників міськрадівських та комунальних служб, відділів міськвиконконкому так не відважився сказати феодальним керівникам і депутатському корпусу, що цупити комунальне майно, навіть заплативши якусь дещицю за нього, не можна? Що це підпадає під антикорупційне законодавство і ККУ. Як я розумію і точно про це знаю – на всіх сесіях міської ради присутні працівники правоохоронних органів та СБУ. Чому вони мовчать, не маючи на це ніякого права? То навіщо нам – українській громаді, такі наймити? Фото та офіційні документи, додаю.
А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст газети «НВІП», Нововолинськ.
