Коли мені телефонують друзі чи родичі зі всієї України і розповідають про хороші зміни, що сталися у їхніх містах та селах останнім часом, я тішуся разом із ними. Ну, наприклад з містечка Вишневе, що є пригородом Києва, райцентру Диканька чи з Полтави, або зі м. Малина у Житомирській області. Де люди всім миром, на руках, винесли із кабінету мера-корупціонера, що ніяк не хотів подавати у відставку тримаючись за посаду, ніби воша за кожуха.
Багато із тих людей бували, а то й жили у Нововолинську довгий час і, ясна річ, очікують щоби і я поділився з ними такими ж радощами. На що я, або змовчую, або даю незмінну відповідь: «У нас ніяких новин. Все по-старому». А, як маю говорити? Що мене втретє за останні роки намагалися поставити на психіатричний облік у ЦМЛ для подальшої примусової госпіталізації у «дурку» закритого типу. Що, безумовно, є переслідуваннями за іншодумство та політичні переконання.
Що я змушений був написати заяву в прокуратуру?
Доріжка у цьому напрямку нашими ескулапами від психіатрії протоптана давно: Василя Мартинюка судді і прокурори запроторили туди більше, аніж на пів-року. Чи, може, повідомлю друзів про повне припинення вимагання хабарів, поборів, «благодійних і цільових внесків» у органах місцевої влади, школах, дитсадках і позашкільних установах? Як тільки хтось із керівників цих закладів мене про це запевнить, я відразу ж поділюся цією радістю із вами. Але, на жаль, я не можу цього зробити. Як і похвалитися безплатною медициною. Навіть, умовно.
Чи міський голова В. Сапожніков із міським депутатським корпусом повернули подаровану міській прокуратурі, разом із землею, споруду комунального дитсадка на Маяковського, 19? А може, віддали громаді й решту проданих ДНЗ, вкупі зі школою № 6, про що я неодноразово писав. А може, мешканці Нововолинська стали менше хворіти від споживання іржавої води із нематодами, що живуть у міських водогонах? Чи керівники нововолинських органів місцевого самоврядування не планують собі імовірних «відкатів» зі бюджетних коштів? Ну, скажімо, від запланованого на 2014 рік ремонту міського стадіону за 1,7 млн. грн. Чи, можливо, міський голова та заступники здали громаді службові авто і їздять на роботу роверами?
Про деузурпацію місцевої влади найвищим її керівником, або зникнення цензури із комунальних та приватних ЗМІ? Може, стало відомо, що із Нововолинська втекли донецькі «смотрящіє», котрі збирали данину у місті по всіх усюдах? У тім числі й з правоохоронців. Та припинили передавати її, тепер вже збіглому тирану в Київ для виготовлення чергового золотого нужника у Межигір’ї.
Ні. Вони й далі роблять свою чорну справу. Декотрих з них я знаю. Можливо, у діях нашої місцевої влади таки настали, нарешті, задекларовані нею неодноразово, просвітління та прозорість? Знову ж таки – ні! Все залишилось, як і було. Зі присутньою там смердючою держимордівською каламуттю. Не побажав ніхто із провладної депутатської більшості, повернути отримане нею комунальне майно чи землю. Ніхто! Вони вичікують.
Очевидно, Нововолинськ чогось таки не зрозумів чи іще не дозрів до розуміння вітрів революційних змін, котрі струсонули державу Україна. Як завжди, «устаканення» цих явищ, останніми роками приходить до нас зі значними запізненнями. Добру справу започаткувала місцева штурмова сотня «Правого сектору», котра вела бойові дії на Грушевського в Києві. Проте, викурити феодальне кубло, що укріпилося та вросло у владні крісла міськради, іще в радянські часи, за два дні неможливо. На товстих задах службовців, від багаторічного сидіння на владних тронах, наросли мозолі. А у декого із заступників міського голови, ще й на язиці. Від нецензурної лексики. Хоча, як мене повідомили нещодавно добрі люди, він можливо, незабаром угніздиться у крісло головного лікаря ЦМЛ…
Необхідна планова та цілеспрямована робота по викоріненню масових явищ корупції. Можливо, що й зі поновленням безтермінової акції «Нововолинськ без Сапожнікова». Єдиним результатом відлуння революційних подій у країні стало зняття банера зі стіни стадіону, де посеред футбольної команди красувався місцевий довголітній диктатор. Але, його портрет до цих пір присутній на лівому крилі «Дошки почесних громадян міста», під Державним прапором України, на кривій щоглі. Під який, він привселюдно, обіцяв «не ставати ніколи». І якого, (портрета) двірники ВУКГ нещодавно, добряче відмили від яєчних патьоків.
Доброю справою, як вбачається, є і факельна хода організована свідомою молоддю міста у честь 200-річчя Т.Г. Шевченка. Але, як на мене, вона повинна була закінчитись під «орендованою» віллою міського голови із вимогою написання заяви про негайну його відставку. А продовжитись мала наступного дня під стінами СБУ, прокуратури та МВ УМВС для термінового відкриття кримінальних справ на владну місцеву верхівку, котрі стосувалися б посадових злочинів по «неправомірній вигоді» (у нинішній редакції ККУ) та корупції. Зловживань службовим становищем і порушень Присяги службовця місцевого самоврядування, що є зрадою Батьківщині, по великому рахунку.
Проте, найбільшою чудасією, як на мене, стало чудернацьке голосування опозиційних до місцевого диктаторського режиму міських депутатів. На отій сесії, що відбулась на східцях міської ради за відставку міського голови. У велелюдній присутності небайдужих громадян. Дехто із наших обранців не голосував взагалі. Дехто утримався. А деякі не прийшли зовсім. То чого було справу загвинчувати? Злякались мафії? А може, викриттів про вкрадені у громади міста майно та землю, отриманих зі рук великого «господарника»?
Ви знаєте, із прибуттям до «жовтого дому» працівників бюджетних організацій по наказу мера у робочий час, фарс міг перетворитися на фарш. Запросто. Бо занадто злі були люди, що вимагали відставки довголітнього орденоносця. Отже, якщо у Києві відбулись хоча б часткові зміни у центральному керівництві, то у Нововолинську всі залишилось на своїх місцях.
Що робити? Потрібно повністю перезавантажувати місцеву владу та усувати зі посад набридлих всім службовців з їхніми хабарами, поборами, «відкатами» та іншим корупційним асортиментом. Люстрація. Повна та безповоротна! Навіть чиновників середньої ланки. Бо за стільки літ служби «папі» вони автоматично чинитимуть на роботі корупційні дії й далі. За звичкою. І де гарантії, що нинішні високопосадовці не лобіюватимуть у Люстраційному комітеті своїх ставлеників? Там будуть задіяні гігантські суми грошей для створення мережі зі «своїх» людей із метою залишити абсолютну, практично, владу міського голови та «червоних директорів». Де на усіх керівних рівнях сидять провінційні «вождики».
Нам необхідно подолати страшну інерцію правоохоронних органів – в прокуратурі, СБУ, міліції та судах. Навчитися називати речі своїми іменами: злодій, корупціонер, бандит, хабарник, пристосуванець, підлабузник, «відкатник» тощо.
Виявити та вилучити десятки місцевих «межигір’їв». Спитати зі службовців ОМС за що ті побудували собі вілли, придбали предмети розкоші у той час, коли закон і Конституція забороняють цій категорії працівників вести власний бізнес.
Багатим у владу – зась! Там мають бути представники середнього класу і бідняків, що не заплямували себе співробітництвом зі місцевим владним режимом. Але, найголовніше: ми маємо розробити і запровадити механізми контролю громадськості за діями місцевої влади, який на даний момент абсолютно відсутній. Можливо, через патріотичні громадські організації. Зміст Статуту територіальної громади та Регламент міськради мають бути кардинально змінені. Права міського голови та його заступників, секретаря міськради, виконкому, керуючого справами міськради тощо, повинні бути суттєво урізані та передані депутатським комісіям. Інакше, про прозорість дій міського начальства, як і у теперішній феодальний час не доведеться й мріяти.
Другого шансу змінитись самим і змінити країну для подальшого її розвитку у бік процвітання, у нас може більше не бути.
Голова ГО «Україна + Польща» Анатоль Бідзюра, журналіст газети «НВІП»
