Буквально щойно повернувся зі Сходу – разом із Романом Мартинюком та Михайлом Оксентюком відвідали волинських бійців у с. Дачне Дніпропетровської області. КП 51–ої окремої механізованої бригади донедавна базувався саме там, зараз бійці активно «перекочовують» на полігон у Миколаїв.Привезли близько півтори сотні бронежилетів, кількадесят розгрузок, 15 рацій, воду й багато-багато іменних передачок. Так, володимирські активісти іза власної волі стали «Новою поштою» для військових. До слова, нововолинці за день (!) для своїх бійців назбирали 20 800 грн – на 2 «натівських» бронежилети і 5 дешевших.
Про майже 3 доби «на колесах» можна писати мемуари, та про це – іншим разом, сьогодні розповім про найважливіше.
Моральний дух
Бійці невдоволені тим, що по телебаченню їх називають добровольцями, хоча воєнкоми за неявку на призов погрожували криміналом. «Брехня продовжується, але тепер брешуть полковники, генерали і… «Юлька, яка приїжджала в Рівне на показуху і подякувала нам, «добровольцям», – кажуть.
Солдати в основному не є ура-патріотами й понад усе хочуть додому. «Ніби Україна, але відчуваю себе на чужині: місцеві називають найманцями й свято вірять в те, що ми приїхали їх стріляти, вбивати», – скаржаться.
Жесть мундира
Держава не допомагає майже нічим: бронежилети, одяг, засоби зв’язку для них купують родичі або й просто активісти. Якщо про форму, яка за місяць розлазиться, ви вже не раз чули, то про «броніки» нагадаю ще раз: їх НЕМА!
Ми привезли іменні бронежилети, тобто гроші збирали сусіди/батьки/громада, аби конкретний боєць мав «броню». Невесело, коли броніків – сотні, а солдат – тисячі, тому деякі хлопці вкотре з докором дивились на нас, мовляв, «а коли вже будуть наші?»
У медиків немає навіть апарата для вимірювання тиску, одна таблетка – від усіх болячок.
Про невизначеність
Вояків призвали на 45 днів, які «затягнулися». Понад усе вони хочуть ясності: скільки часу їм ще тут бути? Розуміють, що ситуація в країні непроста, готові терпіти… Проте їм хочеться, щоб нова влада набрала не кого попало, а добровольців, які виконуватимуть свою роботу за гроші. І щоб гроші відповідали виконаній роботі. «Є ж багато бажаючих, з яких можна зробити нормальну армію. Влада нас не розуміє, служити ми не хочемо. Такою кількістю і якістю ми війни не виграємо… Навіть якщо всіх нас розпустити і зібрати знову у військкоматі, пояснити ситуацію, запропонувати контракт – було б зовсім по-іншому,» – кажуть солдати.
Недолуге керівництво
Основна проблема солдатів – погані «високі керівники». У багатьох випадках на посади бригаді призначали не за заслуги, а тому, що посада пустувала. «В мене на блок-посту – чинний старший лейтенант, у мене таке ж звання,» – розповідає Віктор. – «У нас виник конфлікт: начальство поставило його старшим, а він неправильно облаштовує блок-пост і не слухає порад. Натомість стоїть на своєму, випалює аргумент: «Ти у страйкбол грав?? Я в страйкболі так ставив!» No comments.
Коли генералам солдати ставлять адекватні запитання, ті придуркувато усміхаються. Перманентно брешуть, проблемами не цікавляться. Натомість рівняють бойову техніку й намети «пад лінєєчку».
Назвавсь грибом – лізь на рожен!
Воєнкоми зігнали солдатів, як стадо (гребли хворих і п’яниць, за 2-3 тисячі придатному до служби можна було відкупитися). Багатьом дали елітну назву (це коли артилерист служить у медичній роті, а гарного зв’язківця беруть сапером) – це ж ні в які рамки…
Дехто запиває «горе» оковитою, інші бунтують. Багато речей солдати просто не розуміють, а найголовніше – те, задля чого ними граються, немов ляльками. «Іншим словом, окрім як цирк, це все назвати не можемо», – говорять.
До речі. Після солдатського бунту хлопців п»ятдесят першої передислоковують на полігон у Миколаїв. Деяких бійців прикомандирували до інших бригад – стоять на блок-постах без бронежилетів (і нововолинці теж!), бо ніякі активісти в небезпечну зону не поїдуть. Бунтували також розвідники, зв’язківці та снайпери, але вже з іншого приводу: хотіли залишитись.
Мою точку зору щодо армії кардинально перевернула… рота снайперів! Чудовий командний дух, патріотизм, професіоналізм… Виявляється, армія буває й хорошою. Але про це – в окремій історії з класним відео вже увечері ))
Олександр Топорівський
