Можна було б і промовчати. Як я це й роблю зазвичай, прочитавши коментарі на НВІПі, щодо моєї інвалідності, пенсії та регресу, колишньої роботи на «Міськсвітлі» і багато іще про що, якими мене регулярно там підтравлюють. І не тільки цим. Проте, не цього разу. Так, мого внука звинуватили у крадіжці окулярів 3D-формату вартістю 800 грн. Погрожуючи і проводячи слідчі дії власними силами – адміністрації та приватної охорони закладу.
Про, власне законність розслідування у площині законодавства України «Про прокуратуру в Україні» та «Міліцію в Україні», ви й самі вже мабуть здогадалися, хто має право проводити оперативно-розшукові роботи, а хто ні.
Це відбувалося із переляканим на смерть учнем 6-го класу і не менш наляканою молоденькою вчителькою. Без присутності батьків неповнолітньої дитини та їхнього адвоката. Якась «vorona», що написала про це на сайті НВІП об 11:21, лукавить. Я ж завжди пишу під своїм власним іменем. Мені нічого боятись. А кого чи чого, боїться «vorona»? Чому вона не повідомила у своєму дописі, що адміністрація закладу викликала оперативно-розшукову бригаду міліції після проведення власних приватних слідчих дій? На що не мала абсолютно ніяких законних підстав.
Чому збрехала, що у приватному кінотеатрі діти дивилися мультики, а не якусь чортівню типу фільму жахів під назвою «Чаклунка»? Що можуть підтвердити всі 97 дітлахів та вчителька.
І найцікавіше. Окуляри формату 3D (не повірите!) вартістю 800 грн. після мого втручання… знайшлися! І не у кишенях мого онука, який був разом зі мною при розмові із адміністратором та охороною. І що рюкзака на плечах у нього не було. Та й як би він міг поміститися у кишені? Маячня. Був пакет із матерії для перевзуття. Його на плечі не зодягають. До «Юджина» він не бігав і потім не повертався у маркет.
Після фільму всі пішли у табір літнього відпочинку (школа № 3) грати у «квадрат». А вже звідти, після перегляду записів камер відео спостереження, внука і вчительку якісь дядьки (вислів хлопця) етапували у «Рідний край» для приватних слідчих дій. Я не знаю, хто така «ворона», і що вона там собі накаркала. «Ворон» у Нововолинську вистачає. Не знаю якою мірою вимірювала вона периметр кімнати, яку я обплював. До речі. Слово це так припало до смаку «вороні», що згадується у публікації три рази. Розмовляв спокійно. Все фіксували встановлені там відеокамери. Можете продемонструвати записи. Так, всю розмову я фіксував на диктофон. Зробив один знімок цифровою камерою. Маю право. Не у спальню ж до адміністратора супермаркету прийшов. Мені нічого соромитись самого себе і власних дій. Свої конституційні права знаю добре. Без цього, у нинішньому світі зла, не обійтись.
Обіцяю, що як тільки буду знати справжнє, а не анонімне прізвище «ворони», ця майже детективна історія буде мати продовження. Прошу адміністрацію сайту надрукувати мій допис, як відповідь. Із повагою. Анатоль Бідзюра.
