Цікаво, щр на “макак у погонах” жаліються й ті солдати, які вперто хочуть додому, й ті, котрі протестували, аби залишитись на сході для виконання бойових завдань. Словом, до глобальних проблем держави можна сміливо додати генерала-нездару.
На миколаївському полігоні нам вдалося поспілкуватися з бійцем, який хоче захищати Вітчизну, але не розуміє безладу, який твориться в лавах Збройних Сил. Подаємо монолог солдата-патріота без купюр і скорочень. Повірте, це – капля в морі, такі розповіді можна слухати годинами.
– Командуванню на все начхати: може, в сусідньому селі – сотні бойовиків, а ми їдемо туди блок-пост ставити… Бо генерал летів на вертольоті і відмітив «хрестиком» місце. Для того, щоб обладнати блок-пост, треба як мінімум добу-дві. Чим вони тут думають і що роблять?
Наші хлопці готові служити – але дайте умови! Коли приїхали на цей полігон, 4 дні спали на сирій землі: не було навіть матраців. Бо ж, бачите, коли ми виїжджали з Дачного, вони не знайшли водія, який привезе сюди речі. І що? Та дайте солдату те, що йому належить мати – і він не буде протестувати! А йому нічого не дали, він спить, як бомб, дві доби не може помитися, бо не можуть воду довезти.
Штат нашого батальйону до сьогодні не склали. Вони кожного дня ходять з папірцями, дописують, викреслюють. А наказу на переведення досі немає…
Речі нашої бригади розкидані по всьому Сходу… Там те забули, там – те залишили… А ті *** в погонах нічого не роблять, та й не хочуть робити… Навперебій ставлять бойові завдання. Приклад: пристрілка зброї. Батальйон 500 чоловік, завдання: пристріляти за 5 годин! А стріляє 4 людини одночасно: вистрілити, пройти 100 м до мішені, зафіксувати результат, накрутити автомат, пройти 100 метрів назад і повторити процедуру. І це треба з 50-ма людьми зробити! Щоб вони хоча б були впевнені, що в них автомат в той бік стріляє… Тому 30 чоловік з п’ятиста «пристрілялись».
Солдатів кожного дня дурять. Вчора: хлопці сіли в автобус, мали їхати до Володимира, опинилися в навчальному центрі в Десні. Солдати забрали свої військові квитки й не хотіли виходити з автобуса. Третій батальйон везли в Рівне – привезли сюди… Чому до солдатів ставляться, як до дебілів? 08:00
Всі харчі привозять спонсори, не Міноборони.
1 батальйон Нацгвардії… Вчора влаштували бунт: приїхали зі Слов’янська і виявили, що документах їхнього батальйону не існує. Що за люди, чого в формі? Заплатили їм по 6 гривень відрядних за добу. Бігали, стріляли… за 6 гривень. Гроші відмиваються на всьому… І в день такими сумами… І ніхто з цим нічого не може зробити.
Ну приїде Порошенко – і що? Зроблять йому показуху. Он Юля приїхала в Рівне на полігон… Построїли людей, та вийшла, три слова сказала… Хтось викрикнув: «Проголосуємо за Юлю?» А всі: «Фу-у-у-у!» Та сіла в машину і поїхала… Кажуть, що через неї ми приїхали на цей полігон.
«Правий сектор» приїжджав. Малолєток понабирали… «Ми будемо з вами стріляти…» Одягай форму і йди стріляй! Молодий пацан вийшов, небритий. Кричать йому з натовпу: «Іди побрийся!» «Я зараз вам скажу, чого я небритий, – відповів. – Бо в мене немає часу»
Ми не можемо воювати в містах. Немає ні навиків, ні забезпечення. В полі сісти, обгородитися блоками і відстрілюватися – скільки завгодно, аби патрони не закінчувались.
Розказували за «Альфу». Як тільки почався цей цирк у Слов’янську, зайшла «Альфа» в місто. Почали мочити сепаратистів… Зв’язуються з командуванням: дате нам пару годин – ми зачистимо весь Слов’янськ. Відповідь: чекайте команду. Вони прочекали 4 години, хтось повідомив, що до них їде кілька «КАМАЗів» з сепаратистами. Хлопці вчасно втекли… Для чого це робиться?…
Йшов спецпідрозділ, позаду – армія, Нацгвардія. Армії дали наказ відступити, спецпідрозділу – зайти в певний квартал. Ті зайшли – і опинилися в засідці, ледь вирвались…
Снайпери охороняють склади РАО, ГУР – депутатів у Києві. Це люди, в яких кожних 3 місяці – то гірська підготовка на Кавказі, то ще щось… Особистого життя в них немає. І вони сидять… А сюди понабирали алкоголіків, дали в руки автомат, вони не знають, що їм робити і куди йти… Бригаду мобілізували – 4000 людей за 10 днів. Половина досі ходить без печаток у воєнниках, що в них є зброя…
Олександр Топорівський
