У суботу, 14 червня, за 20 кілометрів від Слов’янська внаслідок перестрілки постраждало четверо солдат. Не пощастило й нововолинцю Віталієві Дячуну: хлопець отримав поранення в голову.
Нам вдалося поспілкуватися з матір’ю бійця. Те, що розповіла пані Людмила, вкотре доводить: цинізму “макак у погонах” немає меж.
– Сина відправили в одне з найгарячіших місць країни ще кілька тижнів тому. По телефону запевняв: усе добре, ми за 100 кілометрів від бойовиків, усе буде добре. Писала запити у військкомат, воєнком відповідав, що моя дитина – на миколаївському полігоні “Широкий лан”…
…Про декілька вантажівок із бойовиками розвідка доповіла в Генштаб ще о десятій вечора в п’ятницю. Отримали відповідь: “Чекайте наказу”. Дочекалися… Бій тривав із о пів на шосту до десятої ранку. Поранених – четверо: шия, голова. Дякувати Богу, син залишився живим…
Наразі хлопець успішно переніс операцію в Харківському військовому госпіталі. Лежить у реанімації й готується до “переїзду” в столичну лікарню. Мати запевнила, що лікування безкоштовне, усім необхідним допомагають волонтери. Але ж попереду ще реабілітація…
“Макаки в погонах” чаклують над документами: подію замовчують і намагаються на папері “перенести” на десятки кілометрів від реального місця. А що для них означає життя солдата? Ніщо…
Олександр Топорівський
