Сьогодні міський голова Віктор Сапожніков зібрав на нараду керівників вугільних підприємств міста, питання: забезпечення нововолинських солдатів бронежилетами. На нараду запросили і волонтера Валерія Курстака – одного з перших, хто збирав кошти на те, аби “поставити на колеса” 51-шу ОМБР (підприємець і досі допомагає нашим солдатам, ризикуючи з володимирськими активістами життям). Був і ваш покірний слуга – голова громадської організації, яка ще в кінці травня почала збір коштів для солдатів і звітує на цьому сайті.
Ще 2 тижні тому до нас на ринку підходили рядові шахтарі й розповідали цікаву історію. Словом, зібрали з них кошти готівкою “на бронежилети” і пообіцяли закупити “броню”, привезти на шахту, показати (!!!), а потім найняти автобуса і відвезти солдатам (!) Ми не знали, як на таке реагувати, бо “план”, який придумало керівництво шахт, як ви зрозуміли, геніальний.
Деякі керівники таки забезпечили своїх працівників, які воюють на сході, бронежилетами, інші – думають-гадають, як же закупити “броніки”, тижнями. Волонтерам не довіряють, ставлять питання, куди ділися гроші, перераховані на Небесну сотню, а також ті, які збирали “на площі на Майдан”.
Більшість керівників, як ми зрозуміли, уявлення не мають, як і де бронежилети закупляються, як важко їх доправити до адресата. Ми все це пояснили, ще й запропонували алгоритм: шахта дає окремо на бронежилет конкретному солдатові, волонтери закупляють/передають бронежилет, шахта телефонує солдатові й переконується, що “бронік” доставлено. Але ж ні: керівникам треба “обсудити”, “подумати”, “порадитися”, “вирішити”. Ще кілька тижнів, а солдати нехай почекають.
Лунали також дивні запитання: “А що, якщо АТО завтра закінчиться?”, “А чому ми повинні вам довіряти”, “А чому Ви, військовозобов’язаний, не воюєте на Сході?”…
А чому, вибачте, волонтери повинні покірно й адекватно відповідати на ваші безглузді запитання??
На прощання кинули фразу: це не ви забезпечуєте хлопців броніками, це місто “скидається”. А ми якраз працюємо для того, щоб люди мали чим “скидатися”.
Від автора. Е ні, шановні! Працюють рядові шахтарі, ремонтники, а ви, конторські, сидите в кабінетах і проїдаєте державні дотації, отримуєте регрес і ніяк не підете на пенсію. Рядові шахтарі вже кілька місяців воюють на сході, а ви ще досі не спромоглися їх забезпечити бронежилетами, хоча гроші зібрали. Ви все “думаєте”…
Згадується фраза журналістки Н. Камишникової на зборах шахтарів: “Андрій Развін казав, що 2/3 “Волиньвугілля” більшу частину робочого часу п”ють каву і сидять у соцмережах”. Тоді в. о. “генерала” Микола Клюка відповів: “І що, я їх вижену? Щоб по місту вешталися?” Висновки тут зайві…
Олександр Топорівський
На фото: голова теркому Профспілки працівників вугільної промисловості України Юрій Калістратов, найбільший “мислитель” на нараді
