На вихідних ми побували на одному з наймасштабніших масовок в Україні – фестивалі «Захід». Відпочинковий комплекс «Чарівна долина» в Родатичах (недалеко від Львова) цей фест перетворив на гучну молодіжну республіку, і кількість її жителів цього року непогано так підросла – до 20 (!) тисяч. До слова, фест відбувається уже шостий рік поспіль.
На фестивалі працювало цілих три сцени: головна, рок-сцена, та Keep Calm Stage. Весь цей ансамбль дивував гарним розміщенням і крутим звуком, а ще вночі таємничим чином Keep Calm Stage перетворювалася на арт-сцену.
За три дні на фестивалі виступили близько п’ятдесяти гуртів: Anti-Flag, ВВ, Zdob si Zdub, Caliban, Ektomorf, Noize MC, Брати Гадюкіни, Ляпіс Трубецкой, Тартак, Скрябін, Перкалаба, The Вйо, Роллікс, Тостер, Тінь Сонця, Фліт, Ukraina, Flunk, Крихітка, Фіолет, Dakh Daughters, Zapaska, DrumТиатр та інші.
Попри численні нарікання, мусимо визнати: здивувала масштабна і продумана організація. Максимум учасників відривалися на повну, частина – скиглили про проблеми в організації. Чому? Бо перші насолоджувалися фестом і сприймали всі незручності як дрібниці, інші ж сприймали трабли як безвихідь та локальний апокаліпсис.
А тепер – детальніше.
Охорона. Переважно виховані ввічливі хлопці, їх багато: на вході, загальному КПП та на турнікетах на вході до кожної сцени. Що здивувало – на вході скручували корки з пляшок з водою (для безпеки) тим часом як воду з корком можна було купити в торговців на території біля сцени.
Волонтери. Приємні, уважні, усміхнені. Навіть тоді, коли не дають дупля, як вирішити Вашу проблему: наприклад, сказати, яким чином курсують автобуси з фестивалю до Львова і навпаки. Таки да, автобусів було мало, але на такій тусовці розраховувати на автобуси – те саме, що чекати з неба манни.
Наметове містечко. Їх було два, хочеш – платиш 50-70 грн і живеш в лісі: прохолода, менші черги за всім, охорона… ляпота; не хочеш – вмощуєшся на території бозна-де (все зайнято) і покірно жаришся на сонці.
Зручності й незручності. Туалетів – достатньо, чистота в основному залежала від культури відвідувачів; польових душів – багато, але замало; пунктів підзарядки, а також із харчами та пійлом – достатньо, невеликі черги. Бонус: декларативно купатися в ставках на території заборонено, проте всі поплавали досхочу. Мінус – вода в цистерні з безкоштовною питною водою закінчилась зарано.
Патріотизм. Вишиванки, футболки, прапори, гімн, «Слава Україні – Героям слава!», «Слава нації – Смерть російській федерації»… Збирали кошти на підтримку батальйону «Азов» та 24 бригади. Іноземні артисти вигукували завчені трансліти «Слава Україні!», «Привіт!» та «Дякую!»
Виступи гостей. Кожен прихильник назве виступ свого кумира шикарним, але я б відмітив O.Torvald (вписалися буквально за кілька днів до виступу); Ляпіс Трубецкой (традиційно рвали публіку); Dakh Daughters (це щось надзвичайне!!!); Anti-Flag (дико сподобалося навіть не поціновувачам року). Про самі виступи можна писати довгі мемуари, але краще – відео, яке, проте, не передає й десятої частини живої атмосфери фестивалю. Тому найкраще – бути на фесті і відчувати все кожною клітиною.
А ще… Традиційно співали хіт «Путін х*йло», гімн із другим куплетом, досхочу фоткалися, класно проводили ночі в наметовому і просто класно переключалися з щоденної рутини на щось неймовірне. Кожен був собою, саме собою, не ховаючись, без масок, і всім було добре. Багато емоцій, багато нових знайомств, багато вражень… якими не хочеться сповна ділитись. Бо твої, бо ностальгія, бо все закінчилось і знову буде тільки через рік.
Що ж? Хвала засновнику фесту Якову Матвійчуку і чекаємо наступний «Захід», а хто вагався, чи поїхати – сміливо кусайте лікті, ви втратили багато))
Наостанок – декілька кадрів.
Акредитація за 20 хвилин до її закриття! Нереальне щастя))
Мода незмінна:
Дивитися на виступ кумира можна й так:
Текст, відео: Олександр Топорівський
ЗІ. Фото немає, бо наша старенька “Соня” Р.І.П., але про це читайте в окремій новині згодом)
