Головна Соціум До 25-річчя Народного руху України

До 25-річчя Народного руху України

186
0

Ніколи не вважав свою участь у боротьбі за волю України 1989-1991 рр. чимось незвичайним чи героїчним. Але соромитись мені нічого ні перед онуками, ані перед дітьми. Совість чиста. Бо тоді зробив правильний вибір, як і мої товариші. І якби повернулися ті часи, то знову обрав би те ж – змагання за свободу українського народу.

Дехто каже, що наша боротьба була марною – Україна все одно здобула б волю, рано чи пізно. Дозвольте не погодитись. У Бога нічого не буває просто так. І ми – перші рухівці, з’явились теж не нізвідки. Нам передувало створення вільного козацтва більше, аніж 500 років тому, потім – Велика Українська Революція 1648 року, геній Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, лютневе повстання 1917-го, УНР, ЗУНР, УПА, Українська Гельсінська Спілка…

Мільйони життів поклали на вівтар свободи найкращі із найкращих представників української нації. Голодомори, репресії, тюрми, розстріли і катування… І врешті-решт – ми, «Народний Рух України за перебудову». Так він спочатку називався. Потім – «Народний Рух України».

Нам вперше за всю історію України вдалося утвердити незалежність Української Держави мирним шляхом. Нашою зброєю було слово. Проте, кожен із нас був готовий взяти до рук реальну бойову зброю і застосувати її проти ворогів. Хто знає, як могла повернутись ситуація із ГКЧП. 23 роки незалежності Української Держави, хай часом і формальної, керованої із Кремля, таки дали свій результат.

Після нас виросло спрагнене свободи, нове патріотично налаштоване покоління молодих, вільних та розумних українців. Кров і жертви кращих синів і дочок України, що століттями боролися за самостійну Державу, не пропали намарно. Зерна правди про воїнів УПА впали на родючий грунт. Тепер, дівчата та хлопці, котрі виросли у вільній Україні звільняють рідну землю на Сході держави від проросійських загарбників, не шкодуючи власного життя і здоров’я.

17 серпня 2014 року у Луцьку, у обласному академічному театрі ляльок відбулося віче першорухівців Волині, що у 1989-91 роках виборювали незалежність Української Держави. Чому саме там? Та тому, що комуністи у ті часи вважаючи нас тимчасовими ляльками, надали приміщення для установчих зборів «Народного руху України» саме у цьому будинку. Не вийшло. Тимчасовими блазнями у ковпаках із ріжками та бубнами, виявилися саме вони.

Нас залишилось небагато. І з кожним роком стає все менше. Відбувається природний процес заміщення поколінь. Дасть Бог, ви – наші діти та онуки будете заможно жити, вільно і щасливо, рівні посеред рівних в авангарді найсильніших націй світу. Ось тому, ми й звільнили тоді для вас від загарбника рідну, вашу і нашу країну. Для вас і майбутніх українців. А ви? Старайтесь, діти. Перемога не за горами. Все буде добре. Твердості і терпіння. Мужності та відваги. Слава Україні!

Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща




реклама у Нововолинськ