Мені пишуть у приват і телефонують, аби допомогти нашим хлопцям, багато хороших людей. Але є особливі випадки, про які хочеться розповідати 🙂
Декілька днів тому їду зі Львова, пише в соцмережі Ілона Михалюк – хоче допомогти нашим. Згодом дівчина завітала в наш центр допомоги й передала гроші. Виявилося, що їй саме виповнилося п”ятнадцять, за подаровані на День народження гроші (1100 гривень і 50 євро) хотіла купити новий телефон, але… всі віддала на допомогу солдатам.
Від відеоінтерв”ю й навіть від фото сором”язлива дівчина відмовилась, але поспілкуватися все ж вдалося:
“З нетерпінням чекала свого Дня народження, – каже дівчина. – На звичайне запитання “Що тобі подарувати?” відповідала впевнено: “Гроші”. Хотіла купити новий телефон. Навіть не пам’ятаю, що спонукало мене задуматись про те, щоб віддати гроші солдатам. Так, я переживала за наших бійців, завжди хотіла чимось допомогти, але серйозно над цим питанням не задумувалась. Ну, як кажуть, щось перемкнуло всередині.”
На сході воює декілька Ілониних знайомих. Наприклад, чоловік сусідки, в якого маленька дитина. “Дуже сумно, що тато проводить першій рік життя донечки на Сході,” – каже дівчина.
Ілона не розуміє “місцевої” версії “Ice Bucket Challenge” – благодійного флешмобу, який підлітки перетворили на прості “обливалки”.
“А якби я була крутим бізнесменом, то б і грошей було б багато, а якщо й грошей багато, то чому б не купувати нашим хлопцям усе, що потрібно? І родинам бійців би допомагала, їм теж треба підтримка”, – от так відповіла на моє жартівливе запитання 🙂
Ось так: дівчина, яку сміливо можна ставити за приклад багатьом нововолинським підприємцям.
Олександр Топорівський
