Презентуючи на Генерального прокурора України В. Ярему у Верховній раді, Президент П. Порошенко висловив побажання, щоби той спочатку, цитую: «…посадив трьох своїх найближчих друзів». Проте, не склалося. Навіть, попри масову критику громадськості за бездіяльність та корупційний, як вбачається, скандал із присвоєнням його заступником А. Даниленком 140 га водойм поблизу Києва.
І ось, новий Генпрокурор влаштував свого юного сина на ситу посаду – керівником Департаменту держреєстрації речових прав на нерухоме майно. А вже й дочка, 22 роки, підростає… До речі. А. Даниленка викрито, як «рєшалу». За певне заохочення він вирішує питання кадрової та майнової політики. (газета «Експрес» від 02.10. 2014 року)
І це після кривавих подій на Майдані! Як назвати тоді, всі оці метаморфози найнятих щойно, на службу народу України високих правоохоронців – державних службовців найвищих рангів? Не інакше, як корупцією.
«Батькам» вітчизняної корупційної злочинності – Л. Кучмі та В. Ющенку і у найжахливіших снах не могли примаритися гротескні «винаходи» регіоналів у площині безкарного та швидкого збагачення на мільярди доларів. І це все за три роки перебування! Зараза корупції, через нашу покірність і мовчазну боягузливість, проникла у всі пори українського життя. Кому тільки не носили ми «хабарі та благодійні внески»! Яким тільки чиновникам не накривали «галявини», не поїли-годували у дорогих «кнайпах»? Яким «господарям життя», вічним і недоторканним – так нам тоді здавалося, не підкладались ми у постелі і вірно не служили після «царських полювань», торгуючи власними тілами та догоджаючи збоченцям? Жодного (!) разу не задумавшись, що грошові побори у садочки, лікарні і школи носити незаконно та аморально.
Привчаючи до них змалку своїх власних дітей і закриваючи очі на розкрадання бюджетних, із нас таки й зібраних, коштів. Які мали вигляд «відкатів», завищених розцінок, поставок маргарину нашим дітям по ціні вершкового масла та зіпсованих чи протермінованих продуктів харчування. І безлічі інших вихилясів у вигляді циркових корупційних па і викаблучувань. Що були створені хворобливою уявою безсонними ночами, та палаючих пекельним вогнем зажерливості і паталогічної жадібності, прагнучих швидкого збагачення сердець, у найнятих нами на службу фахових шахраїв і злодюг.
Проте, видається, наступає і для них остання гастроль. Не думаю, що на позачерговій сесії ВРУ 14 жовтня хтось із них, особливо перед виборами, ризикне проголосувати проти антикорупційного пакету законів. А там, дивись, уріжуть і права «священної корови» – Генеральної прокуратури. Залишивши тільки куці повноваження держзвинувачень у судах. Можливо, іще деякі речі.
До слова. Нам дуже приємно було отримати офіційного листа із Деклараціями про доходи двох наших нововолинських державних чиновників, що надійшов із Волинської прокуратури. А іще приємніше було прочитати прізвище «хресного батька», яке дало назву багаторічному явищу прокурорської сваволі у Нововолинську – «сліпчукізм».
Коротко проаналізуємо їхні публічні Декларації за 2013 рік. Написані вони власноруч міським прокурором Нововолинська Олександром Володимировичем Шпотою, присланим до нас із Луцька, та його заступником Юрієм Миколайовичем Сєчкою.
Гола зарплата у першого. Поділіть цю суму на 12 місяців і будете знати його посадовий оклад. Два автомобілі, немала квартира чи будинок на 94 кв. м., (оренда чи у власності?) 12,5 сотих землі і ані однісінької тобі гривні чи долара на депозитах у банку, про чорний день. Як і витрат на обслуговування майна. Хоча, така сума сукупного, прокурорського сімейного доходу нам сірим злидням, видасться казковою. Проте, невідомо де знаходиться житло. У Нововолинську чи у Луцьку?
У другого – теж тільки зарплата. Авто нема. Землі – теж. Як і вкладів у банках. Дві квартири 18 і, відповідно, 57 кв. м. І знову ж таки, орендує чи у приватній власності? Де – невідомо. Витрати на обслуговування нерухомості відсутні. Але, є деякі майже достовірні дані, що можливо, принаймні одна із них надана пану заступнику прокурора міста Нововолинська місцевою владою. Зовсім нещодавно… Мабуть, вже приватизована. Із урочистим, можливим врученням ордера на житло міським головою Нововолинська В. Сапожніковим.
А ким іще? То, чом би й ні! Як нагороду за імовірну лояльність чи можливе «непомічання» деяких смажених корупційних фактиків у «роботі» місцевої влади. Скажімо, продажу чи дарування міської комунальної власності. А може, відписок стосовно проведеної обласним благодійним дитячим фондом лотереї, посеред першокласників міста? Чи відмови у технічній експертизі капітальних, або поточних (ямкових) ремонтних робіт на вулицях шахтарського Нововолинська. Тендери, право на які із року в рік, виграють одні і ті ж приватні та інші фірми.
Ю. Сєчка із членами своєї родини, як бачимо заліз у банківські кредитні борги. І немалі. Яка із того радість, або біда можемо тільки гадати, не радіючи і не співчуваючи.
Підіб’ємо підсумки. Декларації про доходи нововолинських прокурорів, чомусь, надійшли із обласної прокуратури. Хоча, наш інформаційний запит був зареєстрований у Нововолинську. Не без тертя і відмовок. Вочевидь, хтось чогось чи за щось, дуже боїться. Не факт, що у обох Деклараціях надані абсолютно правдиві дані. Поживемо – побачимо. Після Покрови. Небагато залишилось.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Журналіст. Нововолинськ, Волинь
Декларації про доходи О. Шпоти
Декларації про доходи Ю. Сечки
