Бійці батальйону «Волинь» у Дебальцевому уже два місяці, мобілізовані були ще навесні. Солдатам не вистачає одягу і техніки, останнім часом побільшало обстрілів, мовляв, плануються наступи, але військові тримаються і обіцяють не здати стратегічний населений пункт, – пишуть “Волинські новини”.
Зауважимо, район Дебальцевого з обох боків оточений бойовиками, потрапити в наш тил можна через вузький коридор, проїхавши з десяток українських блокпостів.
Найперше волиняни показують укриття на випадок обстрілів, все тут зробили своїми руками: провели електрику в казарму, вибурили свердловину, змайстрували душ. Найбільше пишаються стіною із дитячими малюнками та записками.
Що ж до місцевих, то кажуть, ті спочатку дуже насторожено ставилися до бійців, навіть не відповідали на вітання. Але коли переконалися, що злих «бандерівців» тут немає, а розповіді про них – байки, стали відпускати до них дітей за гостинцями. Люди просять не залишати їх наодинці із терористами.
Командир 1-ого батальйону тероборони «Волинь» Сергій Козак зауважує про те, що бійцям важливо знати їх терміни перебування в зоні АТО. Мовляв, це не говорить про їх небажання захищати країну – навпаки, однак вони мусять знати умови ротації та мати можливість розпланувати свій час. З його слів, жодної позиції ще ніхто не здав і намірів таких ні у кого немає.
Проте попри допомогу волонтерів, хлопцям не вистачає теплих светрів під шию, берців, елементарних запчастин до техніки. Також бійці вимагають у Міноборони визволити своїх побратимів: нещодавно у полон взяли двох медиків, коли ті надавали першу медичну допомогу місцевому населенню.
Наостанок бійці гучно передають привіти рідним та просять чекати на них з перемогою. «Нововолинськ, привіт! Володимир! Луцьк! Горохів! Шацький район!», – чути радісні та скучивші голоси військових.