Мова про нас…,про нашу байдужість…,про нашу “хату,яка скраю”…Сьогодні скраю,а завтра…хто зна?!Ми,нововолинці,дуже чуйні і людяні.Ми не винні,що стали черствими та агресивними,але…Озирніться довкола-скільки поміж нас ходить молодих людей з обвітриними обличчями,які побували у тому пеклі,що ми звемо війною.скільки жінок із спустошеними очима,повними болю,які не дочекалися з тої клятої війни своїх найрідніших чоловіків.А скільки ще на тій клятій війні людей молодих і не дуже.Вони потребують нашої допомоги.І як ганебно виглядає людина,яка гонить волонтера,збираючого крихти для допомоги нашим захисникам.Так,пам”ять про померлих-це святе.Але ж,люди,схаменіться,ми допомагаємо живим…вижити,врятуватися,перемогти.У соціальних мережах волонтери України закликають людей відмовитись від закупівлі дорогих штучних квітів(церква теж із цим солідарна),та витратити ці кошти на допомогу військовим.А в нашому місті продавці вінків гонять геть волонтера зі скриньою заради торгового місця.Не будемо байдужими,адже завтра ця війна може увійти в дім кодного з нас.І,щоб цього не сталося,чоловіки нашого міста зараз на передовій.Давайте допоможемо їм.Заради них,їхніх матерів,їхніх дітей,наших дітей,заради нас і миру. Щиро Ваші волонтери цивільного корпусу полку “Азов”. P.S.Ми не ображаємо і не ображаємось…ми просимо зрозуміти і допомогти.
