Я, Юзеф Обсервишин із Коломиї секретно дослідивши, у Нововолинську родовід одного давнього опозиціоньора, виявив дивні речі. Ця стара і дуже небезпечна скотиняка є замаскованим «совєтом» і ностальгує за сталінським режимом.
А ше вона має швейков… швейцер… о! – швед-царського дзиґаря за 950 Є, і каже шо корпус у него із позолоченого лямінію китайського виробництва. А сам він всенький, коштує 50 грн. Бреше, коростявий пес! То у него цінний подарунок од маршала СССР Гречка. «Хлюсі» називається. Ручна робота нємецьких майстров. Та у цілого, самого пана Ратушного (дай їм Боже здоровля і всіляких фінансових гараздів та ше й у шестий і седмий раз діамантову каденцію обійнєти), як вони самі їдного разу зволили виловитися – годинник вартує всего 600 євриків. Та й то подарований безробітним племінником придбаним за пособіє, на біржі праці отримане. А то, вони самі – ні-ні!, шо ви, нігди собі такої розкоші ніц би си не позволили. Бо так можна їх і у корупції та орьгзлочинности, запідозрити.
Ну, ше може, віллю у свого небожа за копійки, там, орендувати чи біля неї паляціка розпочєти будувати із фініковими пальмами та гранатовими деревами у зимному саду над басейном із волоспадом та канадськими лососями, беременними чорнов та червонов ікров. Як к у Будятичах, колись…
Вони, пан Ратушний такі бідні, такі бідні, (а нещасні які з виду!) же часами так і хочеться милостиню подати на придбаннє кольорадських стрічок та білих тапок до драпового пінжака, поверх нашої вишиванки. І на парадного кобеняка. Чи на копняка?.. Та, воно якось, все не з руки. Встидно. Ось якби вони на паперти кольо церкви стояли…
А та обдерта, сива собака (опозиційоньор) тримає тайно удома, у сейфі, тілько уявіт себі – комсомольського білєтіка! 64 року випуску, самим Й. Кобзоном підписаного. Взноси у якому заплачено наперед, на 10 літ. А коло него – купа всяких совєцьких воєнних нагород. Скоро їх стане більше, аніж пана Ратушного. За окупаційні дєйствія у глибокій молодості, у странах соцлагеря, із 68-го розпочєвши. Капець повний!
Іменного опті-чеського прицела до СКС та ювілейну медалю із рук самого Еріха Хонекера за душеніє свобод коло берлінськой стіни в ГДР. Коли разом із головорєзами із «Штазі», утікачів у свободну ФРГ одстрілювали, яко вагітних кабаниць, (у Павлівському заповіднику) кольо самих Бранденбурзьких воріт. Хто не знає – то тіпа, така соціялістічєска охранка в Східній Німеччині була, як совіцьке КГБ.
І не вбили ж гада! Коли та стіна рухнула, то він згубивши од переляку снайперську гвинтівку, бесаги з патронами та сподні, втік аж до Китаю. Інкогніто.
Отож і кажу. Пане Ратушний! Треба оту сволоту розсекретити. А ви ще одну висюльку, од благодарного народу за те получите. Медалю чи ордена. Правда, їх у вас і так достобіса, але коли вашу грудь пластіческі, хірургічєскім путьом розширити, то всі й помістяться. І у свою 5-ту мерську кодєнцію, ше одну земельну ділянку для «Амиго-2» прихопите. Де всенощно і цільнодобово пиво і горівку будете, на радість мєйсним пиякам продавати.
Доходікі од тих бізнесов будете неміряні мати. Якраз, така дзялка, на території міліції є. І кольо прокуратури, під берізками, місця на ночний магазинчик вистарчит. У сквері біля виконкому, склепіка горівчаного, із століками, кум поставит… «Вила для аміго» – називатиметься. Ну, то як?
Юзьо Обсерватор із Коломиї, ниньки волиняка
