Знаєте, з одного боку рішення В.Сапожнікова про часткову відмову від вихваляння самого себе, як нібито «всенародно», вп’яте обраного, на тему скажімо так – початку вступу на посаду виконувача обов’язків міського голови Нововолинська на два грядущих роки, було досить мудрим. І не є, аж надто таким дивним, як видається на перший погляд. Розумно. Хоча, воно (славослів’я) й траплялось щоразу, та в обов’язковому порядку, під час його чотирьох явлень народу у позі возлежачого на мерському ложі. Із майже реальною королівською короною на чолі, як у, ну дуже вже «заслуженого чоловіка і господарника». Хоча, таки й справді «заслуженого», тільки у феодальній площині.
Судіть самі: похвалитися нічим. Ситуація трагікомічна. Тут не до од та дифірамбів, собі улюбленому. Дивлячись його виступи у вигляді комедійних вистав на підконтрольному «КТ «ТТІ», слухаючи не менш контрольоване ним міське радіо під керівним наглядом «свата» та читаючи опуси проплачених журналістів у процензуреному наскрізь «Нашому місті», де кожне пропоноване публіці друковане слово прискіпливо перевіряється на лояльність та особисту відданість «вождю», редактором – «будівником комунізму» то й не знаєш часами – реготати чи плакати.
А віднедавна, голова взяв на себе іще одне почесне і популяризуюче самого себе навантаження: вручати державні ордени і медалі героям АТО. Очевидно, йому саме час розпочати карбування і роздачу власних відзнак та зірок на еполети і груди кумів, пошитття революційних галіфе із червоними лямпасами сватам, нагородження іменною зброєю слуг… Щоб потім ввести феодальну грошову одиницю в окремо взятому безправно-рабському Нововолинську. Назву якій, пропоную придумати самим читачам. Якщо місцевий бомонд протестує проти мого визначення міста шахраїв,.. перепрошую, шахтарів, як «рабського» то дозволю собі нагадати про реальних рабів на міському сміттєзвалищі.
Кримінальний скандал із ними відбувся не так вже й давно – на початку 4-ї каденції нині діючого міського голови. Можу нагадати іще деякі «смажені» факти по темі… А не посадили тоді нікого – через організовану злочинну злуку між нововолинськими кланами та угрупуваннями із одного боку, та правоохоронними органами із другого.
Так. Хвалитися нічим. Вся пара вийшла у гудок. Жалюгідна кількість набраних головою голосів виборців не дає підстав ставати у позу улюбленця електорату. Як і називати себе «всенародно обраним». І не факт, що й вони були такій кількості, як засвідчила міська виборча комісія… Ось, перерахувати б! Хтось береться це організувати? Закон процедуру дозволяє.
Як на мене, п’ятий раунд В.Сапожнікова у створеній ним кормовій базі, що має вигляд посади міського голови, повинен був не відбутися взагалі. Проте так не сталося. Причин декілька. Перша і найголовніша – безпрецедентно низька явка виборців. Люди знову проголосували проти давнього, іще із радянських часів керівника та колишнього комуніста, ногами. В основному молоді люди. Більшість виборців. Таким чином, перезрілого ніби пізній помідор міського голову Сапожнікова, можна назвати продуктом місцевої пенсіонерської спільноти. Отже, завдяки перестарілим виборцям та задіяному, як вбачається, адмінресурсу, мер знову став мером. А його мужнє обличчя, іще два роки, буде тішити територіальну громаду Нововолинська своєю неповторною красою у приватно-громадських ЗМІ, назви котрих я щойно навів. Бараняче терпіння і заяча полохливість електорату й привели знову, на місцевий владний олімп, цю радянську людину.
Як я зрозумів, позитивних метаморфоз у міськраді не передбачається. Депутатська колона, що зайшла у «жовтий будинок», як мені видається, буде іще гірша, аніж була до того. Поясню.
Деякі із нових депутатів відмінно знають чого хочуть керівники місцевої влади. І вже готові всіляко сприяти їм у цьому. Не за так, звичайно. Інші – теж це знають і підтримують перших, бо знають на що ті надіються. Як і знають конкретно чого очікують від міської верхівки вони самі, особисто для себе. Або ж страх заважає їм вступити у боротьбу проти того, що у глибині душі вважають шкідливим.
Ну, а треті – їх небагато, підкоряються більшості через нерозуміння ситуації в Україні та вроджену тупість. Завищена самооцінка керівних посадових осіб місцевої ради, слабкість опозиції до міського владного режиму, відсутність справжнього опору із боку здорових сил територіальної громади, імпотентність та зажерливість правоохоронних органів міста всіляко сприяють поширенню організованої злочинності, кумівства, сватівства, корупції тощо.
Очевидно, що ніяких кадрових рішень, нових облич, оновлення способу мислення міських керівників, як і обіцяних у передвиборчих програмах -прозорості, законності та торжества конституційних прав і свобод громадян у Нововолинську не буде. Все залишиться, як є. Стане ще гірше. Мені цікаво, чи розпочне новий мер розправу над своїми політичними супротивниками, чи побоїться можливого соціального вибуху? Чи розставлятиме своїх родичів, свояків, слуг і кумів на чолі провідних депутатських комісій? Чи наважиться відіслати свого першого заступника на відпочинок, а третього – регіонала, у відставку. Чи ще більше узурпує владу і посилить свій вплив на міські поліцію, прокуратуру, юстицію, СБУ і суд? І тому подібне.
Нині у міськраді гарячково проводяться пошуки свіжих підлеглих, котрі готові на будь-які корупційні дії заради свого швидкого збагачення. А заодно й місцевого керівного складу. Основні рішення, по цьому напрямку, вже готові. Завтра сесія міської ради. Ще через трішки будемо знати зажерливих, продажних і убогих. Жалюгідних, улесливих і підлих. Чесних (якщо такі є), совісних і добрих. Переляканих, нерішучих і здатних на швидкі та радикальні дії. Уповноважених місцевою владою на крадіжки та «відкати». Правдивих, потаємних і брехливих… Потрібно пам’ятати, що на Сході все зрозуміло – там кожен швидко виявляє свою сутність: боягуз він чи сміливець. А найголовніше АТО – тут, на місцях. І Майдан – Революцію гідності, українські патріоти розпочали у Києві проти диктатури «паханів», корупції та організованої злочинності. Розкрадань та брехні. І Небесна Сотня поклала свої голови на плаху волі, саме за це. І хлопці наші гинуть на сході України за свободу, європейську незалежну Державу та національну ідею. Пам’ятаймо про це. Незабаром побачимо, як у кришталеву люрнетку, хто прийшов у Нововолинську міську раду. Такі як і були чи ще гірші? Люди швидко роблять висновки. Не зганьбіться, депутати! Що там у вас, у глибинах підсвідомості?
Анатоль Бідзюра,
голова ГО «Україна + Польща», журналіст
