Безнадія, зневіра, відчай? Це ви про що, громадяни? Починаючи із своїх буремних, рухівських 1980-90-х років минулого сторіччя, ці гидкі емоції, слава Богу, мене оминули. Навпаки. Укріпився у правді.
Це, саме через такі настрої переважної більшості громадян Нововолинська, вони нічого не зробивши для української державності тоді, розчарувалися у чомусь тепер.
Як можна розчаруватися у невідомому – тому, у що ніколи не вірили і чого знали? Не відаючи нічого, окрім свого мікроскопічно-шкурного світу. Тим більше у тих цінностях, яких абсолютно сприймали і вперто опиралися їм? Рабський світогляд і переляк перед невідомими загрозам – така їхня доля…
Саме оце й спровокувало шкварчання посадової корупції та організованої злочинності у нашому місті. І такі настрої посеред членів територіальної громади й далі сприяють їхньому тотальному поширенню. Чого тільки варте, скажімо, останнє голосування виборців за стару комуністичну верхівку місцевої влади.
Де вирішальними виявились голоси пенсіонерів, певного чиновницького ресурсу та, й відверто кажучи, багаточисельної когорти різноманітних слуг. Молодь, у основній своїй масі, на виборчі дільниці не прийшла.
Бо вона, нічого майже не зробивши для зміни довголітнього місцевого владного режиму, як виявилось, була вельми «розчарована та зневірена» у нинішніх міських керівниках. А насправді – полінувалась. Та через власну байдужість. Ось і маємо те, чого не хотіли. Для змін у місцевому суспільстві потрібні тверда воля і сміливість. Де їх взяти?
Навіть у бандитському та знаркотизованому Нововолинську, де до влади знову прийшла і розставила на всіх ключових посадах своїх людей стара компартійна головка, я відчуваю свіжий подих кардинальних змін. Нехай не зараз, хай через один чи два роки, але злочинці втікатимуть із нашого скомунізованого і скорумпованого міста галопом, як коні. Хоча, зараз це не надто відчувається. Проте, так буде.
Історія ця тягнеться із далекого 2008 року. Ви, мабуть, всі зауважили початок дивного будівництва на вул. Винниченка, не доїжджаючи до Хресто-Воздвиженськго храму, де поворот на шахту-3, поблизу могили УПА. Власне, на території діючого дитячого садка № 1, що на вул. Маяковського, 14.
Отож там, наша міська влада, відкраявши немалий шматок території ДДУ «Вишенька» продала її «своїй у дошку» людині. Очевидно, щоби сховати кінці у воду, була присвоєна нова поштова адреса. У рішенні міськради, до речі, ані прізвище власника, ані місцезнаходження земельної ділянки, окрім, як вул. Винниченка, не фігурують.
І тільки мої апеляції до неї (місцевої влади) та всіх типів прокуратур, починаючи зі міської і закінчуючи Генеральною, всі ці роки тримали у страхові та напрузі нового власника ділянки не дозволяючи розпочати будівництво.
Рішенням міськради, за підписом міського голови В.Сапожнікова, він запасся давно – ще з червня 2009 року. (Дивись фотокопію-1) Хоча, за деякими даними, першим власником був не він. Та це не так і важливо.
Якими тільки викрутасами не відписувались мені прокурори і місцеві чиновники! Я не буду пропонувати їх вашій увазі – занадто багато бюрократичних документів із різноманітними причинами відмови. Проте, у жодному із них не згадується про «Закон України про дошкільну освіту».
Всі ці роки, відгороджена металевим парканом збудованим руками і коштом батьків дітей, земельна ділянка зі фруктовими деревами розкішного яблуневого саду, що належала діючому ДДУ-1, чекала свого часу. І дочекалася…
То чого саме, так боялися у цьому законі прокурори і чиновники всіх мастей? Конкретики! Саме її. Там зі вбивчою точністю та логікою прописано таке:
«Вивільнені приміщення ліквідованих державних і комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною чи комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо) придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти і використовується виключно із зазначеною метою». Розділ ІІ, ст. 16, пункт 5 із «Закону України про дошкільну освіту». Небагато й залишилось вже, у Нововолинську, дитячих садків для малечі. Ті що є – переповнені. Решта, віддані добрим дядечком – «оновленим» міським головою В. Сапожніковим, різним «корисним» відомствам та організаціям.
І міський прокуратурі, у тім числі. За що, та за які гроші чи послуги? Яка користь від таких «дарунків» для громадян міста та їхніх дітей? Думайте самі. Якщо хтось, із числа місцевих чиновників, прокурорів, поліціянтів, юристів тощо, котрі обслуговують інтереси міських багатіїв знайде у наведеному мною законі статті, що дозволяють вилучати землю дитячих садків, шкіл, закладів позашкільної освіти – їхні будівлі і споруди та інше майно, згідно протоколу батьківських зборів чи вольових рішень місцевих бюрократів, я зніму картуза і з вибаченнями низько вклонюсь тим людям у ноги.
Яблуні викорчувані. Територія – комунальна власність міста і наших дітей, спаскуджена і поорана колесами тракторів та вантажних автомобілів. Паркан – власність дитсадка і батьків, кудись зник. Як колись, фігурна чавунна огорожа придбана і встановлена за кошти міських платників податків.
Там будуть збудовані, як зазначено у рішенні міськради № 309, торгово-офісні приміщення. А якщо так, то не виключено, що буде і «генделик» для розливу і «прийому на грудь» згарячувальних напоїв – зовсім поруч із діючою ДДУ. А можливо, у одному із офісів, розміститься окупаційний «Сбербанк России», чого вдалося не допустити на проспекті Дружби, біля палацу культури. Власник приміщень один і той самий.
А тепер, увага! Ймовірна крадіжка землі. На фото-2, зробленому у жовтні 2013 року добре видно чавунну огорожу і паркан із металевої сітки, збудований батьками дітей. А вже на фото-3 (виконане 20.11.2015 року), батьківська межа, посунута метрів так, на 20 вперед – углиб території дитячого садка.
Хто береться переміряти загальну площу проданої приватному власнику дитячої землі? Її, згідно рішення сесії міськради має бути 0,1282 га. Гей, «Правий сектор», УНА-УНСО, «Патріоти України», «Цивільний корпус «Азов», міська «Самооборона Майдану»! Всі хто брав і не брав участь у штурмі по поверненню законним власникам «Олійно-жирового комбінату». Громадські організації та політичні партії. Новоспечені депутати міськради із фракцій «Укроп», ВО «Свобода», «Об’єднання «Самопоміч», «Громадянська позиція», «Наш край», ВО «Батьківщина»! Відгукніться і поверніть вашим дітям та громаді, якій служите, незаконно вилучену у містян землю. Виправте помилку попередників.
Власне, це ваш святий обов’язок, якщо вірити вашим передвиборчим програмам та присязі. Ви йшли у міськраду захищати інтереси простих громадян, котрі й обирали вас для цієї мети. Не допустіть місцевого владного свавілля!
Хто перший? Міська територіальна громада чекає. Звертаюся до міської поліції і її нового очільника В. Мархальчука. До міського прокурора О. Шпоти та його заступника Ю. Сєчки, виключно завдяки відпискам і бездіяльності якого це все, у значній мірі, і сталося. Апелюю до обласної прокуратури – Д. Чепіжака та Генеральної – В. Шокіна. Це ваші колеги та попередники так довго надсилали своїм підлеглим, державним службовцям – захисникам народу, пустопорожні листи із проханнями у чомусь там, розібратись.
Прошу Володимир-Волинське міжрайонне УСБУ, у особі його начальника І. Милогородського, негайно втрутитись і встановити справедливість у Нововолинську. Де вже давно твориться чорне беззаконня, яке загрожує самостійності України та її державному суверенітету.
Звертаюся до воїнів АТО, фронтовиків та демобілізованих: У Нововолинську засіло зло і відбувається те, проти чого ви так довго, у тяжких боях із російськими загарбниками та їхніми найманцями, проливали свою кров і вмирали геройською смертю на сході України.
Прийдіть і наведіть порядок у Нововолинську! Всі. Бо якщо ні, то народ назве винних у цьому – прокурорів, поліцейських, СБУшників,.. саме тією назвою, на яку вони цілком і повністю заслуговують. І прийде сам. Та жорстоко покарає. Коли треба, люди вміють бути владою.
(Додаткові матеріали на цю тему читайте на сайті «Нововолинський Інформаційний портал». Публікація «Народний прокурор, мер, міліціонер?..» від 11.09.2013 року)
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
