Лунають раз-у-раз, у сфері контролю територіальної громади за діями керівників міської влади та її виконкому, місцевих поліцейських органів і прокуратури. Я вже неодноразово писав про цей нововолинський феномен. Заради справедливості потрібно сказати, що громадські активісти, нібито й заряджають бойовими патронами свої патріотичні «калаші», проте після «досилання» їх у «ствол» і натискання на «гашетку», окрім гучного «пшику» не відбувається нічого.
«Кулі», призначені для старих, владних комуністичних посіпак, котрі вже стали артефактом у новітній історії бандитсько-наркоманського Нововолинська, зникають у невідомому вимірі.
Згадайте, хоча б, всілякі «самооборони», «сектори», «варти порядку», «молоді крила» якихось там політичних партій та громадських організацій. Які наче печериці після дощу повилазили на поверхню під час, і після Революції Гідності. Та й залишилися працювати на старий, міський владний режим. Багато хто із них, служать тепер депутатами у міськраді та задирають руки на сесіях за всі проекти рішень древньої керівної команди. Абсолютно не звертаючи уваги на те, що «оновлені» кадри місцевої влади, ймовірно, аж надто «відзначилися» на теренах корупції та організованій злочинності. Та й нині теж, вже схоже, встигли.
Багато хто із нових місцевих депутатів, у минулому, нічого особливого у громадському житті міста, не зробив. Проте, у міську раду пройшов. І ось тут, потрібно було б надолужувати згаяне. Та, де там! Через відсутність фаховості, бажання прочитати та зрозуміти суть питань повістки дня сесій, за які належить голосувати, багатьом із них це видається дикістю. То вони й не читають. На радість «5-й колоні» і довголітнім, «п’ятиступеневим» керівникам міста.
Корупція, ніби «Єті» – снігова людина. Всі про неї знають, проте, як виявляється, «не бачив» ніхто. Навіть правоохоронці. Навіть, колишній нововолинський міський прокурор – тричі пікетований у нас за бездіяльність, а тепер вже новоспечений, луцький міськрайонний – Олександр Шпота. Який заявляв, що вона (корупція) у шахтарському місті, начисто відсутня. Проте, вона, як гідра – на місці двох відрубаних голів виростає п’ять нових. І живимо ми її самі. Власною байдужістю і полохливістю. Нездатністю до опору і хабарами. Підлабузництвом і безпринципністю. Відсутністю патріотизму та чіткої життєвої позиції. Люди вірять тому, у що дуже хочуть вірити. Навіть, коли об’єктів їхньої віри не існує. І не існувало ніколи.
Як там не було б, а політична імпотентність і небажання місцевого владного режиму змінюватись всередині самих себе та реформувати Нововолинськ і селище Жовтневе, на основі викликів часу, давно відома всім. Яким чином у місті можуть змінитися старі й заяложені, запроваджені іще у радянські часи нинішніми керівними особами (багато хто із яких, були комуністами, а то й «стукачами КГБ) порядки, абсолютно незрозуміло.
Як може кардинально оновитися і сформуватися місцева владна команда Нововолинська із числа передових молодих людей із європейським способом мислення, коли нові міські депутати, які щойно прийшли у міську раду, самі того не бажають? І роблять вигляд, що нічого не відбувається.
Прикладом можуть служити їхні, майже одностайні голосування, за невеликим винятком. Отже, голосуючи за старі підходи і пріоритети в управлінні Нововолинськом після Революції Гідності, наші обранці нас дурять. Як навмисно та свідомо, схоже, бажали надурити й до того – балотуючись у депутати міської ради і лукаво виписуючи у своїх програмах те, що ми дуже хотіли від них почути. Все просто. На словах, мабуть, ці люди проти корупції та організованої злочинності у органах місцевої влади, а насправді – (що цілком може бути) переслідують свій власний інтерес: щонайбільше вхопити комунального майна територіальної громади та землі. Вочевидь, так воно і є насправді.
Проте, якщо дуже захотіти то дещо таки й виходить. Я маю на увазі дії членів МО «Цивільний Корпус «Азов» у безтерміновій акції «Чисте місто» і ганебного для місцевої влади, їхнього походу на сесію міської ради Нововолинська із трьома шестилітровими бутлями використаних наркоманами шприців.
Які хлопці та дівчата назбирали у центральному парку (є іще т.зв. «козячий» занедбаний і давно забутий місцевою владою) і на території філії місцевого електромеханічного коледжу, що навпроти прокуратури. Знаєте, побачивши бутлі, я був вражений до глибини душі і запитав: «А за скільки часу ви назбирали так багато?» Відповідь була такою: «За годину-півтори.»
Бутлів було шість. Проте, занесли у міську раду – три. Я показую вам це великим планом. Багато років, для подолання цієї без сумніву, пошесті, що переросла у епідемію, довголітня місцева влада не робила нічого.
І у цьому її безумовна «заслуга». Як і у організації пиятик на свята, у громадському місці – Центральному парку, під виглядом «виїзної торгівлі» для громадян. А іще, це така ж «заслуга» всіх без винятку, попередніх керівників правоохоронних органів міста. Особливо, міської прокуратури. Посадові особи котрої, у нинішній час, всіма правдами й неправдами намагаються обдурити власних громадян та залишитись у «системі». Щоб посісти керівні посади у прокуратурах інших районів Волині для продовження колишніх своїх, неправедних та злочинних справ. Які обов’язково мають бути покарані людьми і законом. Пам’ятаймо про це завжди.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
