Ось на такому обгортковому папері були надруковані та розповсюджені перші Акти проголошення Незалежності України. У радянські часи у такий папір загортали все – від цукерок до ковбаси. Цей документ визначав відмову від СРСР та вихід із його складу.
Не все було так просто. Країну очолювала комуністична партія, яка потім була заборонена. А потім воскресла знову… Не відмовилася від України і Росія. У парламенті де-факто і де-юре незалежної держави, творили свої чорні справи 336 комуністів, які спали і бачили Україну у реанімованому «союзі незалежних держав». Відбувалися постійні провокації, тиск, переслідування та звільнення із роботи за іншодумство.
Країна була на порозі громадянської війни. Відбувся переворот ГКЧП. Гинули люди у Вільнюсі, Тбілісі, Баку, Ризі… Радянська воєнщина і політбюро не могли змиритися із розпадом імперії, а ми, ковтнувши солодкого духу свободи, вже не бажали повертатися в рабство. Ми прагнули волі. Ми були готові померти за самостійну Україну.
І якщо потрібно було – так би й сталося. Ми були абсолютно і повністю готові до цього, як нині вояки Українських Збройних Сил, солдати УПА. Ми знали, що наша воля, воля родин та майбутніх поколінь, варта рік крові. І хоча, іще й нині Україна перебуває під темними силами колишніх комуністів, які утримують ключові позиції у місцевій та центральній владі, ми можемо впевнено сказати: Назад до рабства і тоталітарного шаманства вороття нема. Наша справа – першорухівців і патріотів у надійних, молодих руках!
Наша молодь, яка виросла у відвойованій нами у комуни незалежній Україні, не пустить совдепівську орду на свою рідну землю. Ми непереможні! Наш український дух – нескорений! Ми – козацька нація вільних і гордих людей! Ми віримо у Бога, Він з нами, і допоможе нам перемогти всіх своїх ворогів.
Слава Богу! Слава Ісусу Христу! Слава Україні! (Фотокопія із мого особистого архіву)
24.08.2016 року Анатоль Бідзюра
