Місцезнаходження: Перехрестя вулиць пр.Дружбивул.Нововолинська. Біля ОЖК. Дата утворення: Була завжди.
Орієнтовний період майбутнього існування: Вічна, як і перебування на посадах мера Нововолинська В.Сапожнікова та його заступника В.Рожелюка.
Імовірна вартість її щорічних (чи й більше) ямкових ремонтів для платників податків м.Нововолинська у загальному обчисленні: Неміряно.
Особливі прикмети: Золоте дно.
Цінність ковбані для місцевої влади: Тримаються за неї, як воша за мужицького (ФОП та середнього бізнесу) кожуха. Без цього вони – ніхто. Визначення ями у міському феодальному просторі і часі: Цілком реальна ковбанюга. Можна промацати глибину, освіжитися, чи скупатися після дощу.
Шамани і жерці (охоронителі життя) ковбані: Різні. Свої, міські та обласні ремонтні організації. Бракороби. Очевидно, не за так.
Походження коштів на її щорічні ремонти: Місцевий і обласний бюджети.
Як тільки не боролася місцева влада із тією гаспидською ковбанею! – засипали асфальтом і щебенем, «задували хоботом» із відсівом по європейських шляхових технологіях – як сказав міський голова днями, на своєму ТТІ. І «воно», схоже, довго «стоїть» чи тримається, гм. Не пригадаю вже. Щось таке сказонув.
Та їй все байдуже! Вона живе. І досить таки непогано. За неї бралися місцеві ремонтні організації у різні часи «перебування» задавнених владних персон у наполовину приватизованому «жовтому будинку» із меморіальною таблицею на розі, що мовляв, це «площа ім. В.Чорновола». Він, що був комуніст? Мм-депц.
До неї та до іншої безлічі ковбань, які звили собі кубла у шахтарському місті, запрошували обласних приватних шляховиків із шведськими «хоботами» і шлангами. Двічі чи тричі, у різні роки. Та все марно. Ковбаня реготалася до гикавки випльовуючи камінці, асфальтове блювотиння і відсів. На втіху місцевим і державним посадовим особам різних рангів і на штатних зарплатах.
Вона хронічно не сприймала турбот «батьків міста», стосовно бідолашних членів територіальної громади. І завжди перемагала! Бо вони – місцеві пристосуванці із нею, мабуть, уклали таємний договір про ненапад і вічний мир.
Отож, так вона і «стоїть»! І дуже добре почувається за кошти платників податків Нововолинська. Ділячись завжди, із владцями. Бо щедра. Бо добряча душа у тієї яменції. Та й, хіба є якась вартість чи ціна її власного життя? А чиновницького добробуту? Вони безцінні! Слава… Кому, тільки? І скільки ще «віватів», «маршів Мендельсона» та «Боже царя храни…», прозвучить во славу місцевих нововолинських бюрократів?
01.04. 2017 року А. Бідзюра, член тер.громади. Голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ
