Шахта №1 «Нововолинська» – бліда копія потужного колись держпідприємства, що видавало на гора 80 тисяч тонн вугілля щороку. Нині тут сумна картина: бруд, розруха…. У 2015 році уряд Яценюка перевів її у третю категорію, вивівши зі складу ДП «Волиньвугілля», начебто через нерентабельність і накопичені борги у понад 100 млн. гривень. Хоча, за словами фахівців, копальня ще «жива» і могла би працювати.
Втім, зверху видніше: криві геологічні пласти лав, брак грошей на зарплатню, недостатній видобуток вугілля та бажання розтягти державне майно – зробили свою справу: місяць за місяцем її готують до закриття.
А для нинішнього керівництва копальні, що не бажає «світитися» у кадрі, метал – це шанс протриматися на плаву ще певний час. Адже металеві арки, що у доброму технічному стані, дозволено продавати, а зношені – різати і реалізовувати, як брухт, оплачуючи господарчі потреби. Проте активіст Народного контролю, а в сукупності ще й голова незалежної профспілкової організації Володимир Власюк підозрює, що гроші з такої комерції йдуть не на шахту, а у чиюсь кишеню. «Народний контроль» береться з’ясувати: кому насправді вигідне закриття підприємства, що годувало тисячі шахтарських родин!
Народний контроль Волинь
