Про прикрий інцидент із бродячими собаками розповіла Анна Павлишин у соцмережі: дівчина з колегою прогулювались вечірнім містом і зустріли зграю агресивних бродячих собак. Як усе було – в дописі нововолинянки:
Після роботи з колегою вирішили не сідати в маршрутку, а пройтись пішки додому з 5-ого Мікрорайону. Гарна погода,бажання розвіятись і думка,що спалимо кілька зайвих калорій тільки заохочували до такої невеличкої прогулянки. Ми йшли в гарному настрої, спілкувались і,здавалось, все мало б бути класно
??
Між іншим, я дуже люблю всіх собак….любила….тепер я категорично проти бездомних псів. Додому я могла не дійти саме через них. Так, я знаю, що собак не можна боятись, бо коли вони це відчують, то почнуть агресивно до тебе ставитись. Я їх спочатку старалась не боятись,але це було дуже важко і мені не вдалось.
Собачок було п‘ять, вони гавкали, гарчали, гризлися між собою. Спочатку вони на нас не зважали, були зайняті своїми справами. Але коли ми пройшли останнє місце зупинки на 6-ому Мікрорайоні, вони від нас не відходили. І вже не гризлися між собою, а гарчали на знас. Самий більший з них пес дивився на мене і мою колегу і скалив свої зуби, всі інші бігали біля нас кругами і підгавкували. Не боятись було неможливо. В кармані я тримала газовий балончик, але й ним скористатись було страшно, тримала в руці вже на самий крайній випадок.
І в цей неприємний момент я згадала про нашу доблесну поліцію, яку на телебаченні так хвалять вихваляють. Що вона така класна, нова, не така яка була раніше і ми з нею як у Бога за пазухою
Я набрала 101, і що ви думаїте? Мені відповіла дівчинка з приємним голосочком
Тоді я згадала про таксі, подзвонила і по нас пообіцяли приїхати. Поки ми чекали машину, собаки гарчати на нас не переставали і кожна хвилина здавалась за десять хвилин, було дууууже страшно. Але зі сторони міста в сторону 5-ого мікрорайону йшла дівчина. Побачила я її вже коли вона нас обігнала і всі п‘ять собак побігли за нею. Я бачила, що вона зупинялась, потім йшла, потім знов ставала і через трохи ми її втратили з поля зору. Але собак чули ще довго. Я з колегою звідти почали швиденько рухатись в сторону хлібного заводу і по дорозі до нього нам подзвонили з служби таксі. Було не гарно відмовляти дяді,хоча поки він приїхав вся небезпека минула, ми скористались його послугами і приїхали додому.
Дуже хочеться зараз згадати ще нашу ВЛАДУ, яка мала б займатись чи контролювати тих хто відповідає за такий безпредєл. Я живу в цьому місті, працюю, плачу податки і чому я маю боятись виходячи на вулицю. Ви реально піддаєте небезпеці життя людей. Я думала, що додому вже не дійду. Не маїте ви грошей зібрати тих псів в купу і дивитись за ними, стерилізувати їх, то повідстрілюйте їх і все. Коли ви звернете увагу на тих собак? Коли вони когось загризуть???
Це жах
Бездіяльність і пофігізм, що зі сторони влади, що зі сторони поліції
Соромно за вас
А за нас страшно
?? 
??
??Вона повідомила мені, що я подзвонила в СЛУЖБУ ПОРЯТУНКУ. І в цей момент я так зраділа, що нас справді порятують, що мало не розплакалась 
??
??
