“Кожен думаючий нововолинець задається питанням — а про яку дружбу йдеться? Дружба між ким і коли? Якщо виходити із подій на Сході України — то це не дружба, це війна між Україною і Росією”.
Так роздумує першорухівець і краєзнавець Зосим Колбун, коли йдеться про перейменування вулиць у Нововолинську в контексті декомунізації. У своєму дописі у соцмережі він обгрунтовує і доводить, чому так важливо, щоб “послід” радянщини назавжди зникли з життя міста, передає КОРДОН.
“Я пропоную Проспект Дружби назвати проспектом Революції Гідності або Волонтерською вулицею — на ній знаходиться Центр допомоги АТО. Крапку в цих назвах повинні поставити депутати міськради”, – говорить Зосим Колбун і нагадує, що цю пропозицію намагається втілити ось уже чотири роки.
Він пояснює: У 1956 р. коли М. Хрущов дав справжню оцінку Сталіну як диктатору, гасло “СРСР і КНР (Китай) — браття навіки” перестало існувати. Для керівника Китаю Мао-Дзе-Дуна Радянський Союз став центром ревізіонізму, відхилився від генеральної лінії побудови комунізму. Далі послідувала війна між СРСР і Китаєм за острів Доманський. В тому ж таки 1956 р. відбулася навала радянських танків на Будапешт (Угорщина) через спробу угорців піддати сумніву комуністичні цінності, нав’язані із Москви. У 1968 р. відбулася подібна навала на Прагу.
У Чехословаччині поширювалось гасло “Ваші танки — наші шайби” (мова йшла про хокей). В часи Брєжнєва була спроба оголосити Індію соціалістичною — не вийшло. В 70-80х роках була спроба зробити вічним гасло — “нєх жиє польсько-совєтска пшиязнь”. Але поява на польській арені “Солідарності” поламала цю спробу. Найдовше існувала “дружба” з НДР, але розвал берлінської стіни у 1990 р. знищив цю “дружбу”. На нашому місцевому нововолинському рівні дружба між ветеранською організацією “Згагода” і радянською ветеранською організацією в принципі неможлива.
“То що ж закладено в поняття Проспект Дружби? Це ж комуністично-космополітичний піар, міф”,- каже Колбун.
