Про те, що мер Нововолинська Віктор Сапожніков подарував місцевому собору дзвони у далекому 2010 році, говорило все місто. Усі розповідали, що міський голова махнув рукою на своє комуністичне минуле і пустив на благе діло бронзовий постамент Леніна.
Журналіст видання «КОРДОН» не полінувався, пошукав про це більше інформації та підрахував: у скільки обійшлось увіковічнення ім’я Віктора Сапожнікова на дзвонах, відлитих місцевим підприємством «Промлит», яке належить товаришу мера Нововолинська. А ще дізнався, що дзвони насправді вилили не з постаменту Леніна. Тож, скільки коштує і хто заплатив за іменні дзвони – про це по порядку.
Пам’ятник «вождю» свого часу стояв на площі перед Нововолинським міськкомом КПУ СССР, однак процес декомунізації та «чемні» натяки націонал-патріотичних організацій підштовхнули екс-комуніста Віктора Борисовича до думки, що бронзовому – час іти на заслужений відпочинок. Пам’ятник демонтували у 1991 році, тож ще довго він припадав пилом на задвірках місцевого виробничого управління комунального господарства.
Зрештою, йому знайшли застосування – бронзовий постамент вирішили віддати на добре діло. Тож, містом швиденько пішов поголос, що саме Сапожніков «здав Леніна і відлив дзвони для церкви». (фото 2)
Жодної інформації, коли, кому та за скільки продали пам’ятник – громаді не показали, як і не оприлюднили жодної інформації про купівлю дзвонів для місцевого собору. Їх дійсно передали настоятелям, у чому на власні очі пересвідчились прихожани. Усе напевно так і забулося б, якби не один факт: громада звернула увагу на невеликий напис на талії дзвону – «На вічну і молитовну згадку прийдешнім поколінням від міського голови В.Б. Сапожнікова…».
Таким чином, у багатьох виникло питання – якщо дзвони відлили за рахунок пам’ятника Леніну, який свого часу встановили за кошти простих трудяг шахтарського містечка, то на яких підставах і за чий кошт на них увіковічнили ім’я міського голови Віктора Сапожнікова?
Інша справа, якби він пожертвував на храм кошти з власної кишені, а тут, як не крути, бюджетні гроші, а, себто, – гроші платників податків.
Відшукати офіційної інформації на сайті міської ради не вдалось. Свого часу громадський активіст, журналіст та голова ГО «Україна + Польща» Анатолій Бідзюра намагався це вияснити у міській раді. Зокрема, він надіслав меру Віктору Сапожнікову офіційний запит з проханням надати інформацію щодо рішення, яким дозволили витратити кошти за зданий на металолом пам’ятник – на відлив дзвонів з авторським підписом самого мера.
Так, 27 липня 2017 року Анатолій Бідзюра отримав відповідь, яку можна охарактеризувати фразою «Я не я і хата не моя». Віктор Сапожніков відповів, що жодного рішення з приводу цього не приймалося. А щодо самих дзвонів, мер порадив звертатись до замовників:
«Замовником робіт з виготовлення згаданих вами дзвонів виступали релігійні громади «Святого духа» Української православної церкви Київського патріархату та Свято-Вознесенського храму Української православної церкви», – відповів Віктор Сапожніков.
Він додав, що дана інформація не знаходиться у володінні виконавчого комітету Нововолинської міської ради. (фото 3)
Тож стає зрозуміло, що одразу два храми отримали по комплекту дзвонів з «автографом» Віктора Сапожнікова. Пересвідчитись у цьому не має проблем – вони давно встановлені у святинях і тішать прихожан недільними та святковими передзвонами. Та й які можуть бути претензії – пожертва на храм у будь-якому вигляді – це дійсно добра справа на благо громади.
Однак далеко не всі прихожани були у захваті від того, що благородне діло мер використав в особистих цілях заради політичного піару. Віктор Борисович завжди любив потішити своє самолюбство. Однак у цьому випадку він переступив крайню межу гедонізму – вирішив на віки залишити по собі славу величної людини, ім’я якої закарбовано на церковних дзвонах… та ще й не за свій кошт.
Нещодавно Анатолій Бідзюра на своїй сторінці у Facebook опублікував допис:
«А оце напис на церковних дзвонах відлитих з пам’ятника Лєніну, знятого націоналістами, (бронза) що стояв перед Нововолинським міськкомом КПУ СССР. Від колишнього комуніста та атеїста В.Сапожнікова, який увіковічнив себе на них ось таким написом: “На вічну і молитовну згадку прийдешнім поколінням від міського голови В.Б. Сапожнікова…” і далі по тексту. Хоча, багатотонна фігура та була профінансована простими трударями міста – платниками податків. Всіх комплектів дзвонів – чотири чи три. Напишіть хто знає», – звернувся до нововолинців громадський активіст. (фото 4)
Ми поцікавились у місцевих прихожан і вони повідали ще багато цікавого про цю історію з дзвонами. Виявилось, що комплектів дзвонів було 2 – по 7 дзвонів у кожному. Відливали їх не з самого пам’ятника Леніну. Його продали колекціонеру, а за кошти, виручені з продажу, – купили дзвони.
Зрештою, нам вдалось відшукати один-єдиний документ, яким розписано долю «бронзового» – рішення Нововолинської міської ради №23/11 від 15.08.2008 року. З нього стає зрозуміло, що пам’ятник за своїм хімічним складом не може бути використаний для виготовлення дзвонів, а тому його передали релігійним громадам. Вони, своєю чергою, продали скульптуру приватному колекціонеру з м.Дніпродзержинськ. (фото 5)
Як розповіли місцеві, відливали дзвони майстри на місцевому заводі «Промлит», який належить депутату Нововолинської міської ради Андрію Нагорному. Свого часу у інтерв’ю виданню БУГ, обранець розповідав: «Ще одна наша гордість – церковні дзвони. Ллємо їх давно за спеціальним ескізом. Вони гарно виглядають і мають своє неповторне звучання. Тож не дивно, що дзвони від «Промлиту» нині прикрашають багато українських храмів та церков».
Сам керівник підприємства вже давно перебуває у дружніх відносинах з міським головою Нововолинська Віктором Сапожніковим. Тож і не дивно, що саме це підприємство, основним видом діяльності якого є виготовлення запчастин та деталей для промислових агрегатів, обрали для виготовлення дзвонів.
На сайті підприємства дійсно можна знайти каталог товарів і зокрема є невеликикй асортимент дзвонів.
«У нас завжди є на складі дзвони 8кг, 16 кг, 32 кг, 64 кг, 96 кг. (зі стандартними іконами і стандартними надписами. Можна зробити індивідуальний дарчий надпис методом гравірування – 2000 грн за 1 дзвін). Під замовлення виготовляємо дзвони від 168 кг до 9000 кг. На дзвін, що виготовляємо по індивідуальному замовленню, безкоштовно наносимо чотири ікони з нашого каталогу. За необхідності можна нанести будь-яке зображення або ікону, що немає в нашому каталозі – вартість 500$ долл США. Вартість литого дарчого надпису – 250 грн за символ».
Тож ми вирішили приблизно порахувати, у скільки б на сьогодні обійшлось відлити такі дзвони з іменним написом.
Нам вдалось відшукати місцевого ливаря, який розповів, що, попри стандартні розміри, – вага дзвонів може різнитись і залежить не лише від сплаву металу, а й від кількості букв, символів та іконок, які наносять на основу. За його словами, комплект важить понад 500 кілограмів:
- 1 найбільший – 200 кг,
- 1 середній (більший) – 140 кг,
- 1 середній – 110 кг,
- 1 середній (менший) – 60 кг,
- 1 середній (малий) – 32 кг,
- 2 малих – по 10 кг.
Тож загальна вага одного комплекту дзвонів сягає 562 кг, відповідно 2 комплекти – 1124 кг. І це лишень за приблизними підрахунками.
На офіційному сайті підприємства «Промлит» вказано, що вартість 1 кг дзвонів – 550 грн. Тож методом нескладних математичних підрахунків отримуємо ймовірну вартість відлитих дзвонів:
1124 кг · 550 грн = 618 200 грн.
Однак тут ще варто зауважити один маленький момент – 4 великі дзвони у кожному комплекті містять надпис: «На вічну і молитовну згадку прийдешнім поколінням від міського голови В.Б. Сапожнікова…».
Повертаючись до вартості нанесення литого дарчого надпису (250 грн за 1 символ), ми, знову ж таки, можемо підрахувати, у скільки обійшлось саме увіковічнення ім’я Віктора Сапожнікова на елементах святині. З огляду на те, що надпис містить 73 символи, вартість одного такого надпису коштує 18 250 грн.
73 символи · 250 грн · 4 шт · 2 комплекти = 146 000 грн.
Таким чином, вартість 2 комплектів з 7 дзвонів станом на сьогодні за приблизними підрахунками становить 764 200 грн.
В результаті, 19% складової вартості – це сума, у яку обійшлось нанесення послання Сапожнікова майбутнім поколінням.
Враховуючи те, що виливали і купували дзвони у 2010 році, суму можна поділити у 2 чи 3 рази, та й курс долара був зовсім інший. Тим не менше, і на той час це обійшлось у кругленьку суму.
