“Я мешканка Нововолинська і за свої 34 роки я не знала іншого мера, окрім діючого, завжди задаю одне і теж питання,а чому так? Чому люди не змінюють його…невже все так добре?” – про це у блозі на БУГ пише активна мешканка міста, голова ОСББ та кандидатка до міської ради від команди “За майбутнє” Яна Никитюк.
Жінка розповідає, що у ті роки, що її батько працював на заводі “СТО”, їх будинок був на балансі так званої “Оснастки”. У 2008 році мешканці цього будинку не зуміли домовитись про створення ОСББ і віддали себе ЖКХ, тож з того часу, за ці 8 років з будинку зробили бойлерну, приладдя, великі діжки для води, які працювали для того, щоб подавати гарячу воду у будинок, просто порізали і вивезли камазами, все, що можна було здати на метал, також пішло туди.
“За 8 років=1400000грн сплати мешканців пішло в нікуди….нам залишили відро вапна, і то без відра! Добре, що хоч технічний паспорт залишили. З прибудинковою територією така ж історія“, – розповідає вона та каже далі, що у 2016 році мешканцям таки вдається створити ОСББ і ось з того часу їм вдалося зробити те, чого ніколи не було б при ЖЕКові.
“Встановлюємо власними силами тепловий лічильник, замінюємо звичайні лампи по поверхах на лед, встановлюємо датчики +систему день-ніч, міняємо вікна, робимо ремонт в ліфтовій, встановлюємо майданчик, який вибили з міської ради і самі встановлюємо, робимо огородження за підтримки народного депутата Гузя.
Завдяки активним співвласникам воюємо з тими неблагополучними, що поширюють і продають наркотичні речовини і нам вдається очистити від цього будинок (хоча були погрози, переслідування, залякування, розтрощення авто, кража титанів), та ми не здались і все вийшло, разом спробували, а потім і привикли сортувати сміття і це у нас вийшло“, – пишається здобутками Яна Никитюк.
“Тепер новий етап, – каже голова ОСББ, – нове випробування і щось не таке як було до цього. Поїздки на форум і, вуаля, фонд “Енергодім”. Робимо енергоаудит, затверджено проєкт. Меморандум підписано між фондом і міською радою, тому маю надію хоч тут допоможуть з відшкодуванням відсотків. Надія помирає останньою. Далі буде…”
На завершення каже, що не потрібно стояти на місці, бо переконана, що потрібно рухатися зі швидкістю світла, хоча б не 3•10 у 8м/с в кв, а так, щоб потім не було соромно нічого після себе не лишити.
“Тому місту потрібні зміни і не потрібно цього боятися! Сапожнікова боятися, то в місто не ходити….” – підсумовує вона.
