Не зовсім зрозуміле та зовсім не раціональне використання коштів з міського бюджету – це проблема Нововолинської влади не лише сьогоднішніх днів. Вона тягнеться ще з перших років керівництва незмінного мера Віктора Сапожнікова.
Історію, яка вкотре це доводить, у своєму блозі на БУГ розповів місцевий мешканець, добре відомий як активіст, що відстоює права людей з інвалідністю, Андрій Близнюк.
Читати також: Нововолинськ – недоступне місто для людей з інвалідністю, – Андрій Близнюк
Чоловік розпочав з того, що пригадав свої шкільні роки, коли, навчаючись у технікумі, був учасником музичного гурту РЕСТ. Колектив виступав у не дуже веселий час, це були 90-ті. Час, коли затримувати зарплати, не завжди ходили автобуси, а студенти місяцями могли не бачити стипендій. Так ось тоді і трапився випадок, який Андрій Близнюк добре пам’ятає і до сьогодні, випадок, який вкотре доводить, що людина, яка вже десятки років сидить у кріслі мера Нововолинська, сама не міняється і не змінюються принцип її роботи.
Розповідь далі подаємо без змін:
“При владі в місті в той час була все та ж сама особа з вусами.
Якось приходить хтось до нас з виконкому і каже:
“Так і так, хлопці, є халтура. Має бути ювілей одного тренера з баскетболу, хочуть послухати місцевих лабухів”.
Ми не були розбалувані такою увагою публіки, але перепитали, що нам за то все буде. Пообіцяли 5 доларів за пісню на кожного.
Ще раз. За вікном був десь 1997 рік, з зарплатами, стипендіями, автобусами, пенсіями біда, а тут дають 5 доларів кожному за пісню. Ми й погодились.
Виступили, виконали 2 пісні, нам дали по 10 американських грошей. Не скажу, скільки то було моїх стипендій, але сума дуууууже велика.
А вишенька на торті полягає у тому, що то були кошти з місцевого бюджету. Нам про то потім сказали, коли давали гонорар.
Вже і в ті веселі часи, коли зірка мерства нашого чинного мера сходила, було таке явище як не дуже зрозуміле використання коштів міста”.
