Чому квартира пана Єжи може вирішити долю виборів президента Польщі

Підпис до фото, Кандидати в президенти Польщі: зліва направо: Рафал Тшасковський, Кароль Навроцький і Славомір Менцен

• Author, Святослав Хоменко
• Role, ВВС
• 44 хвилин(и) тому

Перший тур виборів президента Польщі, що відбудеться у неділю, 18 травня, фактично розпочне фінальну двотижневу битву. У ній двоє лідерів кампанії змагатимуться за голоси прихильників одинадцяти кандидатів, що відсіються за підсумками недільного голосування.

Польща – країна надзвичайно глибокої поляризації суспільства і політичної сцени, тому переходи виборців між таборами двох найбільших партій країни є вкрай малоймовірними.

Отож на долю другого туру президентських виборів вплине те, кого вирішать підтримати (чи не підтримати) прихильники тих кандидатів, які відпадуть за підсумками першого туру.

Другий тур запланований на 1 червня.

Згідно з даними усіх без винятку передвиборчих соцопитувань, у нього вийдуть кандидат від правлячої партії “Громадянська платформа” мер Варшави Рафал Тшасковський та директор Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький, якого підтримує найбільша опозиційна партія “Право і справедливість”.

Підсумки фіналу кампанії спрогнозувати вкрай важко. Польські експерти констатують певну перевагу в соцопитуваннях Рафала Тшасковського, але утримуються від однозначних прогнозів. Вони погоджуються, що результат виборів висітиме на волосині.

От і виходить, що польська кампанія просто зараз – це боротьба за симпатії виборців у другому турі виборів. І кожен з фаворитів виборів використовує у цій боротьбі власні методи.

Голосуємо в першому турі, другий маємо на увазі

Сюжет першого туру виборів президента Польщі гранично простий.

У 2015 році владу в цій країні отримала правоконсервативна партія “Право і справедливість”, ідейним лідером якої був і залишається 75-річний Ярослав Качинський. Вісім років її правління ознаменувалися згортанням у країні громадянських свобод, тиском на незалежні ЗМІ, чисельними корупційними скандалами, а також перетворенням Польщі на країну з найжорсткішим у Європі, фактично середньовічним законодавством про аборти. Стосунки Варшави з Євросоюзом у цю пору сильно зіпсувалися.

Після парламентських виборів 2023 року коаліція ліберальних, лівих та християнсько-демократичних сил отримала можливість обрати прем’єром одного з найдосвідченіших політиків країни Дональда Туска.

З одного боку, у польській політичній системі прем’єр має вирішальний вплив на економіку та соціальну сферу країни, повноваження президента стосуються радше зовнішньої політики та нацбезпеки. З іншого – президент має можливість накладати вето на закони, які ухвалює парламент, і таким чином сильно ускладнювати роботу уряду.

Підпис до фото, Перший тур виборів має відбутися 18 травня Обраний у 2015 році представник “Права і справедливості” президент Анджей Дуда активно користувався цим інструментом. Подолати президентське вето – завдання нездійсненне: надто хиткою є більшість, на яку спирається уряд Туска.

Тому для обох великих польських партій нинішні вибори – з розряду пан чи пропав.

Якщо президентом стане Рафал Тшасковський, кандидат від партії Дональда Туска, то правляча коаліція зможе реалізувати свою політику, не зважаючи на позицію глави держави. Якщо на виборах переможе висуванець партії Ярослава Качинського Кароль Навроцький, протистояння між урядом та президентським палацом спалахне з новою силою, продовжившись, швидше за все, або розпадом нинішньої коаліції, або достроковими парламентськими виборами.

Ба більше, поразка кандидата будь-якої з цих партій, дуже ймовірно, призведе до відходу її лідера – Дональда Туска чи Ярослава Качинського – на політичну пенсію. Для Польщі, на політичній сцені якої саме ці дві постаті домінують уже понад 20 років, будь-який з таких варіантів розвитку подій матиме справді історичне значення.

Тшасковський: правий поворот лівого політика

Підпис до фото, Рафал Тшасковський під час передвиборчого мітингу в Плоцьку, травень 2025 року53-річного Рафала Тшасковського називали фаворитом виборів-2025 ще п’ять років тому. У “коронавірусній” кампанії 2020 року, йому не вистачило двох процентних пунктів, аби обійти Анджея Дуду, якого тоді обрали на другу президентську каденцію.

Можливо, нинішня кампанія Тшасковського була дещо безбарвною, позбавленою родзинок та яскравих ходів саме тому, що його головним завданням упродовж перегонів було не спіткнутися, не припуститися фатальної помилки, яка могла б змістити його з позиції лідера електоральних рейтингів.

Це, за великим рахунком, вдалося Тшасковському: передвиборчі опитування прогнозують, що він прийде до проміжного фінішу виборів першим із результатом 30-35% голосів виборців.

В рамках своєї кампанії Тшасковський багато їздив Польщею, зустрічався з представниками малого бізнесу, приділяв увагу представникам місцевої влади – адже він і сам мер міста, хай і найбільшого та найбагатшого в Польщі. Протягом останніх кількох тижнів Тшасковський багато розповідав про те, як упродовж двох його мерських термінів змінилася Варшава.

Підпис до фото, Рафал Тшасковський з дружиною Малгожатою під час мітингуА ще під час нинішньої кампанії Тшасковський намагався боротися із двома своїми головними недоліками з погляду потенційного виборця. А саме – чимало поляків вважають Тшасковського занадто розумним і занадто лівим.

Закриті дослідження штабу кандидата нібито показали, що польський виборець бачить президентом своєї країни радше не завсідника високих салонів з багатим досвідом роботи на вершинах політичного олімпу у Варшаві та Брюсселі, знавця сучасної філософії, який розмовляє кількома мовами, а людину, скажімо так, простішу.

Прізвисько “Бонжур”, якою називають Тшасковського злі язики, – це не так захват від його вільної французької, як іронія над соціальною дистанцією цього поляка від умовного “пана Ковальського”, який мешкає у польській провінції.

У відповідь на цей суспільний запит Тшасковський гранично спростив свою передвиборчу риторику. Він часто повторює, що велика політика має повернутися до “здорового глузду”, тобто до простих і зрозумілих звичайному полякові рішень.

Сильним кроком кампанії Тшасковського, який наблизив цього політичного небожителя до простого народу, стала зустріч із Зенеком Мартинюком – зіркою музичного стилю диско-поло, надзвичайно популярного серед небагатих мешканців польської провінції.

Нарешті, Тшасковський повинен був враховувати, що впродовж останніх років польське суспільство значно поправішало. І це було потенційною проблемою для мера великої і ліберальної Варшави, який до останнього часу вважався радше лівим політиком: він брав участь у гей-прайді, відкрито виступав за доступ жінок до абортів або за розділення держави і супервпливової в Польщі католицької церкви.

Отож у ході цієї кампанії Тшасковський багато говорив про необхідність економічного націоналізму, висловлювався проти усиновлення дітей ЛГБТ-парами (хоча це питання і близько не обговорюється у польському суспільстві) і навіть виступив за позбавлення частини українських жінок державних виплат за виховання неповнолітніх дітей.

Втім, цей правий поворот Тшасковського призвів скоріше до розчарування частини його “органічного” електорату та хвилі критики в ліберальних ЗМІ: спостерігачі розмірковували про те, чи не свідчить така ідеологічна еластичність кандидата про відсутність у нього власних твердих переконань.

Саме з цієї причини складно оцінити позицію Рафала Тшасковського щодо війни за східним кордоном його країни, яку він озвучив у ході передвиборчих дебатів. Україна, сказав він, має стати “буферною зоною” між агресивною Росією та добре озброєною Польщею.

Чи справді ймовірний майбутній президент Польщі дивиться на Україну не як на частину європейської системи безпеки, а як на “буфер”, чи так Тшасковський реагує на тренд дедалі гіршого ставлення польського суспільства до українців, – наразі не зрозуміло.

Навроцький: 28 квадратних метрів провалу

Підпис до фото, Опозиційний кандидат Кароль Навроцький очолює Інститут національної пам’ятіПочатковий задум патріарха польської політики Ярослава Качинського начебто був непоганим: він явно мав намір повторити десятирічної давнини успіх Анджея Дуди. Тоді Качинський висунув у президенти мало кому відомого у той час 42-річного функціонера, який був на лаві запасних “Права і справедливості”, а той, вміло використавши ефект політичної новизни, тріумфально переміг на виборах-2015.

От і цього разу вибір Качинського впав на безпартійного, хоч і близького до “Права і справедливості” за ідеологічними переконаннями 42-річного директора Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького.

Біографія цього політика сповнена неоднозначних епізодів на кшталт роботи охоронцем у розкішному готелі курортного приморського міста Сопот чи знайомства з представниками тамтешнього криміналітету. А ще під час нинішньої кампанії стало відомо, що у 2018 році Навроцький під псевдонімом написав книгу про відомого гданського гангстера, а пізніше – вже під своїм справжнім іменем – хвалив автора цього твору та пишався тим, що взяв у нього автограф.

Відсутність у Навроцького політичного досвіду, його сумнівні ораторські здібності (під час кампанії він нерідко концентрувався на демонстрації своєї чудової  фізичної форми), низка скандалів, в які потрапив кандидат, на певному етапі призвели до того, що рейтинг Навроцького почав просідати, а експерти почали серйозно припускати можливість виходу в другий тур його найближчого переслідувача – ультраправого політика Славоміра Менцена.

Але в цей момент до кампанії “незалежного кандидата” вже безпосередньо долучилася вся міць апарату “Права і справедливості”, а на нещодавньому великому партійному зборі з полум’яною промовою на підтримку Навроцького виступив президент Анджей Дуда.

Саме Дуда, кажуть, доклав руку до організації нещодавнього візиту Навроцького до США. Ця поїздка мала стати вичерпною відповіддю усім, хто дорікав кандидатові у повній відсутності досвіду міжнародної діяльності та контактів за межами Польщі. Результатом цієї поїздки стала спільна фотографія Навроцького з Дональдом Трампом в Овальному кабінеті, яку кандидат у президенти опублікував у своїх соцмережах.

Так, визнавав потім Навроцький, до повноцінних переговорів з американським лідером справа не дійшла, – але ж і їздив він туди не за тим, а щоб взяти участь у Національному дні молитви. Але, переконував кандидат, він заклав фундамент під майбутні конструктивні відносини з Вашингтоном, а Трамп нібито благословив його словами “You will win” (“Ти переможеш”).

“Моєї перемоги не хочуть Брюссель, Берлін, Москва та Київ”, – ця заява Навроцького невдовзі після повернення з Вашингтона мала максимально вичерпно описати його зовнішньополітичне кредо.

Але вже за кілька днів практично весь позитивний ефект від зустрічі Навроцького з Трампом просто випарувався: навколо кандидата в президенти Польщі спалахнув “квартирний скандал”.

Під час передвиборчих дебатів Кароль Навроцький заявив, що у нього, як і у кожного звичайного поляка, перебуває у власності одна квартира. Це спонукало журналістів звернути увагу на ще одну квартиру площею 27 квадратних метрів, яка фігурує в його декларації. Виявилося, що до 2011 року вона перебувала у комунальній власності, а жив у ній літній хворий житель Гданська, зараз відомий як “Єжи Ж.”

Схема, за якою квартира опинилася у власності Навроцького, була простою. У 2011 році він від імені пана Єжи купив цю квартиру за 10% від її номінальної вартості – польське законодавство передбачає таку можливість викупу комунального житла його мешканцями. Потім Навроцький платив за старенького комунальні платежі й, судячи з усього, іноді допомагав йому фінансово. А за п’ять років, коли Єжи отримав право на продаж свого житла за повну вартість, Навроцький уклав з ним нотаріальну угоду про купівлю цієї квартири. Чи отримав 80-річний нині Єжи якісь гроші від Навроцького насправді – не зовсім зрозуміло, але фактом є те, що зараз старенький не має власного житла, проживає в комунальному будинку для літніх людей і абсолютно не створює враження заможної людини.

Штаб Навроцького і сам кандидат кілька разів змінювали свої пояснення з приводу цієї ситуації, констатує Gazeta wyborcza. Спочатку вони стверджували, що Навроцький зобов’язався доглядати за паном Єжи до кінця його життя і повинен був отримати квартиру у власність після його смерті. Потім вони казали, що квартира перейшла у власність політика в обмін на те, що він платив за Єжи комунальні платежі протягом останніх півтора десятка років. Ще пізніше – що повна вартість квартири все-таки була виплачена старенькому.

Згідно з останньою версією пояснень Навроцького, весь цей скандал інспірували спецслужби, а злощасну квартиру кандидат у президенти має намір передати певній досі не названій благодійній організації.

“Квартирний скандал” – це скандал абсолютно нового типу, стверджують критики Навроцького. Він не стосується абстрактних матерій на кшталт складних корупційних схем, виведення коштів у заокеанські офшори або маніпуляцій з корпоративним правом – це абсолютно зрозуміла життєва ситуація з очевидним потерпілим, стареньким, який, хай там як, по факту втратив власну квартиру і закінчує своє життя в не найприємнішому місці.

З одного боку, соціологи стверджують, що “квартирний скандал” не особливо вплинув на нинішні рейтинги Навроцького: вони залишаються на рівні в приблизно 25% голосів виборців. Це свідчить про те, що попри все “ядерний електорат” “Права та справедливості” має намір проголосувати за Навроцького. З іншого боку, експерти підозрюють, що “квартирний скандал” може відбити бажання підтримати Навроцького у другому турі у прихильників інших кандидатів у президенти. І саме це може стати вирішальним фактором, який вплине на результат фіналу голосування.

Одинадцять інших кандидатів

Тим більше, що на фінішному відрізку кампанії з гострою критикою на Навроцького накинувся майбутній третій призер виборів – висуванець ультраправої партії “Конфедерація” 38-річний Славомір Менцен. Його, за даними останніх соцопитувань, збираються підтримати близько 15% поляків, і відносний успіх Менцена на цих виборах. Це данина наростанню правих настроїв у польському суспільстві, дедалі більшій ролі соцмереж у виборчій кампанії та втомі поляків від, здається, вічного протистояння двох великих партій.

Менцен виступає за максимальне спрощення податкової системи Польщі, повне переформатування системи охорони здоров’я країни. Він – відомий євроскептик та прихильник жорсткішого законодавства про міграцію. Критики Менцена згадують, що у 2019 році під час тодішньої виборчої кампанії до Європарламенту політик заявив, що він виступає проти “євреїв, гомосексуалістів, абортів, податків та Євросоюзу”, проте ядро ​​його прихильників, схоже, не бачить у цих тезах нічого такого, що варто було б засудити.

Одна з головних інтриг перед другим туром виборів – це до якого голосування закличе своїх прихильників Менцен у фіналі кампанії. З погляду ідеології “Конфедерації”, мабуть, ближче до Навроцького й “Права і справедливості”. З іншого боку, криза, з якою неминуче стикнеться партія Качинського після ймовірної поразки на президентських виборах, зіграє на руку Менцену та його політсилі, давши їм шанс стати правою партією номер один у Польщі, яка на очах стає дедалі правішою.

Підпис до фото, Славомір Менцен – висуванець ультраправого блоку “Конфедерація”Результати інших кандидатів у президенти матимуть менше значення для визначення переможця виборів. Однак вони можуть закласти основу для подальших серйозних змін на польській політичній сцені.

Відносно високий результат спікера нижньої палати польського парламенту Шимона Головні дасть йому можливість не лише зберегти позиції свого блоку “Третій шлях” всередині правлячої коаліції, але й, за даними видання Polityka, заявити про претензії на посаду мера Варшави, яка може звільнитися після перемоги на виборах Рафала Тшасковського.

Нарешті, своєрідним барометром суспільних настроїв стануть результати кампанії для двох кандидатів у президенти, погляди яких здаються ексцентричними навіть на тлі яскравої та різнобарвної польської політичної сцени.

Перший із цих кандидатів – 58-річний ультраправий депутат Європарламенту Гжегож Браун. Гасло його кампанії – “Геть комунізм, геть єврокомунізм, геть євреєкомунізм”. Він виступає проти “українізації Польщі”: під час нещодавнього мітингу в Бялій Підлясці, що на сході Польщі, його прихильники зірвали синьо-жовтий прапор, вивішений на знак солідарності з Україною над входом до міської адміністрації.

Підпис до фото, У грудні минулого року Браун загасив ханукальні свічки в польському парламенті за допомогою вогнегасникаЗа кілька днів Браун спалив прапор Євросоюзу в центрі міста Катовіце на півдні Польщі. Цей кандидат в президенти виступає за повернення смертної кари, “нормалізацію” відносин з усіма сусідами Польщі, заборону пропаганди “ідеології ЛГБТ” та запровадження у польському законодавстві поняття “іноземного агента”.

Ще один кандидат, на якого варто звернути увагу, – 54-річний лідер маловідомого досі Руху добробуту та миру Мацєй Мацяк. Головна ідея його передвиборчої риторики полягає в тому, що Польща має негайно відновити відносини з Росією та відмовитися від підтримки України, яка неминуче зазнає поразки у війні.

Підпис до фото, Підсумки фіналу кампанії спрогнозувати вкрай важко Польські соціологи стверджують, що подібні погляди є абсолютно непопулярними у польському суспільстві. При цьому окремі спостерігачі переймаються питанням про те, яким чином політику, який стоїть на таких позиціях, взагалі вдалося зібрати сто тисяч підписів поляків на підтримку своєї кандидатури.

У будь-якому разі, результати цих політиків у першому турі президентських виборів – навіть якщо вони не перевищать величини статистичної похибки (а особливо якщо перевищать) – розкажуть про польське суспільство навіть більше, ніж результати лідерів виборчих перегонів, які насправді досить легко спрогнозувати.